У Х В А Л А

Іменем України  

05 лютого 2010 року                                                             Справа № 2а-138/09

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя       Юхименко О.В.,

суддя                               Баранник Н.П.,

суддя                              Мірошниченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу       Управління Пенсійного фонду України  

                                        в м. Бердянську Запорізької області,

на постанову                Бердянського міськрайонного суду Запорізької області

від                                    21.05.2009р.

у справі                           № 2а-138/09

за позовом                     ОСОБА_2,

                                                             АДРЕСА_1

до відповідача                   Управління Пенсійного фонду України  

                                        в м. Бердянську Запорізької області ,

                                            пл. 1-ї Бердянської ради, 2, м. Бердянськ Запорізька область, 71100;

про                                   зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену доплату

                                        до пенсії «Дітям війни»,

встановили:   подано позов до тер управління Пенсійного фонду про

відновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;

та зобов’язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за період з січня 2006р. до листопада 2008р. в сумі 3.789,10 грн.

Судом позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду нарахувати та виплатити доплату до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV за період з 23 грудня 2007р. по 31 грудня 2007р., та з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2008 рік.

Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», має право на пільги, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV.

Зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV (2195-15) на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008. Отже, з 23.12.2007р. та 22.05.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

В іншій частині позову відмовив. В цій частині постанова суду мотивована пропуском строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності зі статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV (2195-15) фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. І кошти Пенсійного фонду України не можуть бути використані на вказані цілі.

Законодавством України не дано визначення поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV. Мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, встановлений частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» (1058-15), для осіб, які втратили працездатність. Та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15).    

Окрім викладеного, механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, не визначений на законодавчому рівні. Зокрема, не вказано, яким органом, за рахунок яких коштів і джерел, та в якому процедурному порядку він здійснюється.

Просить постанову суду скасувати.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.

Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

У відповідності зі статтею 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 вказано Кодексу встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позов подано до суду 23.12.2008р.

Отже, з урахуванням викладеного, з 23.12.2007р., та, відповідно, з 22.05.2008р., відновлено право на нарахування підвищення до пенсії. На 30 % мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Так, у частині третій статті 28 цього Закону (1058-15) закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці  першому  частини  першої цієї   статті,   -   виключно для визначення  розмірів  пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15).

Водночас, згідно з п. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В силу п. 7 ст. 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Отже, застосування судом першої інстанції в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 28 базового пенсійного Закону (1058-15), є правильним та доводами скарги не спростовується.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), покладено на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду за місцем проживання позивача.

При цьому, в силу статті 7 Закону (2195-15) за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Отже, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 6 Закону (2195-15). І не є підставою для обмеження державної соціальної допомоги, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову  Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.05.2009р. у справі № 2а-138/09 залишити без змін.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 11.02.2010р.                                    

    Головуючий суддя                                                           О.В.Юхименко

                                     Суддя                                                            Н.П.Баранник

                                     Суддя                                                            М.В.Мірошниченко