ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2010 року справа № 2а-1585/08/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.,
суддів: Сафронової С.В., Уханенка С.А.,
при секретарі судового засідання: Литовченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити перерахунок та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов’язання відповідача здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (надалі по тексту - Закон) з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року позов задоволено частково: зобов’язано відповідача здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивача починаючи з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., а також починаючи з 22 травня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити їй виплату. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (надалі по тексту – Закон), та має статус «дитини війни», що підтверджується відповідним посвідченням.
Згідно статті 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, дію ст. 6 закону України №2195-ІV було відновлено з 09 липня 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV в новій редакції. Таким чином, дію ст. 6 закону України №2195-ІV було відновлено з 22 травня 2008 року.
Дію ст. 6 Закону на 2009 рік не було призупинено або змінено, тобто вона має законну силу і підлягає виконанню в редакції, яка діє з 22 травня 2008 року.
Доводи апелянта стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є неправильним виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовної вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження па підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки запереченням відповідача щодо застосування положень ст.ст. 99, 100 КАС України до даних правовідносин. (а.с. 26)
Колегія суддів вважає, що слід було застосувати положення ч.2 ст. 99 КАС України якою визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, слід відмовити у задоволенні вимог позивача за період з 09 липня 2007 року по 22 жовтня 2008 року, оскільки позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Зважаючи на те, що відповідач виплачував позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, з метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне уточнити резолютивну частину рішення суду першої інстанції доповнивши абзац другий резолютивної частини словами «з урахуванням виплачених сум».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 22 жовтня 2008 року, а в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 22 жовтня 2008 року та в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною.
У задоволені позовних вимог щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 22 жовтня 2007 року - відмовити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з період з 22 травня 2008 року - неправомірними.
Викласти абзац другий резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року в наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 23 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити їй виплату з урахуванням виплачених сум.»
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня проголошення.
Головуючий суддя: В.Ю. Поплавський
Судді: С.В. Сафронова
С.А. Уханенко