ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2010 року справа № 2а-383/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.,
суддів: Сафронової С.В., Уханенка С.А.,
при секретарі судового засідання: Литовченко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради
на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними, та стягнення недоотриманої державної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради та просив визнати неправомірними дії відповідача про відмову сплатити недоотриману щорічну державну допомогу за 2008 рік як інваліду другої групи, стягнути з відповідача на його користь недоотриману щорічну державну допомогу за 2008 рік, з урахуванням індексу інфляції на 01 березня 2009 року в сумі 4404,28 грн., зобов’язати відповідача проводити кожного року виплати одноразової державної допомоги до дня перемоги, як інваліду другої групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Також позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоотриману щорічну державну допомогу за 2009 рік в сумі 3922,00 грн.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2009 року позовні вимоги задоволено, визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови сплатити позивачу недоотриману суму щорічної державної допомоги за 2008-2009 роки, як інваліду другої групи до дня перемоги, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоотриману щорічну разову державну допомогу за 2008 рік, як інваліду другої групи у розмірі 3448,00 грн., а з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4404,28 грн., та за 2009 рік в сумі 3922,00 грн., в загальному обсязі 8326,28 грн. Зобов’язано відповідача проводити кожного року перерахунок та виплати одноразової державної допомоги позивачу до дня Перемоги, як інваліду другої групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановлених Законом .
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи та має право на пільги для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується відповідними посвідченнями (а.с. 6).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII (в редакції Закону України від 13.03.2007р.) щ орічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частина п'яту ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції:
"Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
В 2008 році розмір вказаних виплат встановлювався постановою КМУ від 12.03.2008р. №183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», відповідно до п.1 якої встановлена виплата разової грошової допомоги у розмірі: інвалідам війни I групи - 500 гривень; інвалідам війни II групи - 400 гривень; інвалідам війни III групи - 350 гривень.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) було визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни, у зв’язку з чим вони втратили чинність, а ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» знов почала діяти в попередній редакції.
Відповідачем була виплачена позивачу допомогу до 5 травня 2008 року відповідно до постанови КМУ від 12.03.2008р. в квітні 2008 року, про що й було зазначено позивачем у запереченні на апеляційну скаргу.
Згідно обставин справи на час виплати допомоги позивачу за 2008 рік діяла редакція частини 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка на той момент не була визнана неконституційною.
Відповідно до ст.19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими Законами України.
Колегія суддів вважає, що відповідач, виплативши разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі, передбаченому постановою КМУ від 12.03.2008р. №183, діяв правомірно, а тому підстав для визнання його бездіяльності неправомірною немає.
Посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки вказане рішення було прийняте після виплати позивачу допомоги до 5 травня.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильних висновків щодо визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання відповідача, здійснити перерахунок та виплату позивачу в 2008 році разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України №3551 від 22.10.1993р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України від 13.03.2007р.), тому в цій частині постанова підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні цих вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог за 2009 рік, оскільки на 2009 рік дія положення ч. 5 ст. 13 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України від 13.03.2007р.) відповідно до якої, щ орічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком , не обмежувалась.
Посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"» якою було встановлено, що виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІ групи здійснюється в розмірі 430 грн. не спростовують висновку суду, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у даному випадку повинен застосовуватися саме закон, який має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України.
Щодо вимог позивача зобов’язати відповідача проводити кожного року виплати одноразової державної допомоги до дня перемоги, як інваліду другої групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині постанова суду підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому судова колегія зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим постанову суду необхідно скасувати в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови сплатити позивачу недоотриману суму щорічної державної допомоги за 2008 рік, як інваліду другої групи до дня перемоги, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоотриману щорічну разову державну допомогу за 2008 рік, як інваліду другої групи у розмірі 3448,00 грн., а з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4404,28 грн., зобов’язання відповідача проводити кожного року перерахунок та виплати одноразової державної допомоги позивачу до дня Перемоги, як інваліду другої групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановлених Законом та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради – задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2009 року в частині визнання неправомірною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради щодо відмови сплатити ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної державної допомоги за 2008 рік, як інваліду другої групи до дня перемоги, зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову державну допомогу за 2008 рік, як інваліду другої групи у розмірі 3448,00 грн., а з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4404,28 грн., зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради проводити кожного року перерахунок та виплати одноразової державної допомоги ОСОБА_1 до дня Перемоги, як інваліду другої групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановлених Законом – скасувати, відмовивши в задоволенні цієї частини позовних вимог.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її тексту у повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 25 лютого 2010 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Судді: С.А. Уханенко
С.В. Сафронова