П О С Т А Н О В А

Іменем УКРАЇНИ

05 лютого 2010 року                                                                      Справа № 2а-36/09

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя       Юхименко О.В.,

суддя                               Баранник Н.П.,

суддя                              Мірошниченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу       Управління Пенсійного фонду України  

                                        в Устинівському районі Кіровоградської області,

на постанову                Устинівського районного суду Кіровоградської області,

від                                   20.10.2009 року

у справі                           № 2а-36/09

за позовом                     ОСОБА_2

                                        ОСОБА_3

                                        ОСОБА_4

                                        ОСОБА_5

                                        ОСОБА_6

                                        ОСОБА_7

                                        ОСОБА_8

                                        ОСОБА_9

                                        ОСОБА_10

                                        ОСОБА_11

                                        ОСОБА_12

                                        ОСОБА_13

                                        ОСОБА_14

                                        ОСОБА_15

                                        ОСОБА_16

                                        ОСОБА_17

                                        ОСОБА_18

                                        ОСОБА_19

                                        ОСОБА_20

                                                  с. Брусівка Устинівського р-ну Кіровоградської області, 28611;

до відповідача                     Управління Пенсійного фонду України  

                                        в Устинівському районі Кіровоградської області,

                                                  вул. Ювілейна, 19, смт. Устинівка Кіровоградської, 28600;

про                                   підвищення до пенсії «Дітям війни» ,

встановили:     подано позов до тер управління Пенсійного фонду про

визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити нарахування підвищення до пенсії згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV за 2006-2008 роки.

Судом позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивачу за 2007-2008 роки з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на вказані виплати з державного бюджету не виділялись.

Законодавством України не дано визначення поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону N 2195-IV.

Крім того, розмір підвищення до пенсії встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Просить постанову суду скасувати. У позові відмовити.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.

Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

У відповідності зі статтею 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, відновлено право на нарахування підвищення до пенсії з 09.07.07 та з 22.05.2008р., відповідно. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зобов’язавши Відповідача здійснити перерахунок та виплатити вказане підвищення за весь 2007-2008 рр.

Порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відновлено право на нарахування підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, абзац 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Так, у частині третій статті 28 цього Закону (1058-15) закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці  першому  частини  першої цієї   статті,   -   виключно для визначення  розмірів  пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15).

Водночас, згідно з пунктом 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В силу пункту 7 статті 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Отже, застосування судом першої інстанції в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до частини 1 статті 28 базового пенсійного Закону (1058-15), є правильним та доводами скарги не спростовується.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), покладено на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду за місцем проживання позивачів.

При цьому, в силу статті 7 Закону (2195-15) за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 6 Закону (2195-15).

І не є підставою для обмеження державної соціальної допомоги, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи заявника апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин підвищення у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» відхиляються судом.

Правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV.  

Державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

У відповідності з пунктом 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

На пропущенні строку звернення до адміністративного суду заявник апеляційної скарги не наполягав. Відповідно, вказана обставина не оцінюється апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України  задовольнити частково.

Постанову Устинівсько го районного суду Кіровоградської  області  від 22.05.2009р. у справі № 2а-36/2009  скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, підвищення до пенсії, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за період з 09.07.2007 по 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.  

В іншій частині позову відмовити.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом одного місяця з дня його складання.

Ухвалу складено у повному обсязі 11.02.2010р.

                                      Головуючий суддя                                      О.В.Юхименко

                                     Суддя                                                            Н.П.Баранник

                                     Суддя                                                            М.В.Мірошниченко