ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2010 року справа № 2а-1487/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Поплавського В.Ю.,
суддів - Уханенка С.А., Сафронової С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії як «Дитині війни», -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області та просив поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати протиправною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Також просив зобов’язати відповідача нарахувати на його користь щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнути на його користь невиплачену суму вказаної допомоги за 2006-2008 роки.
Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2009 року позовні вимоги задоволенні частково, визнано неправомірною відмову відповідача, у здійсненні перерахунку і виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії передбачене ст. 6 Закону України №2195-ІV та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат у цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням.
Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 р.
Суд першої інстанції вірно відмовив позивачу в задоволені позовних вимог за 2006 рік. Так, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно – правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було.
Враховуючи, що позивач не навів поважних причин для поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, крім того постанову суду в частині не задоволених позовних вимог з підстав пропуску строку звернення до суду позивач не оскаржує.
Проте відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог у зв’язку із пропуском строку, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач подав адміністративний позов до суду першої інстанції 07 серпня 2009 року. Тобто саме від цієї дати необхідно відраховувати річний строк встановлений ст. 99 КАС України, відповідно до якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню починаючи з 07 серпня 2008 року, отже вимоги за період з 22 травня 2008 року по 06 серпня 2008 року задоволенню не підлягають, а тому постанову суду в цій частині слід скасувати та відмовити в задоволенні цих позовних вимог за пропуском строку.
Що стосується задоволення позовних за період з 07 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року колегія суддів виходила з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі, тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України №2195-ІV в новій редакції. Тобто, було відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Що до розміру вищезазначеного підвищення до пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необхідність прийняття у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню в частині задоволених позовних вимог за період з 22 травня 2008 року по 06 серпня 2008 року.
В частині визнання неправомірною відмови відповідача, у здійсненні перерахунку і виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України №2195-ІV, за період з 07 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії передбачене ст. 6 Закону України №2195-ІV та ч. 1 ст. 28 Закону України №1058-IV за період з 07 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці яка виплачена у цей період, та в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог – постанову суду необхідно залишити без змін.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області – задовольнити частково.
Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2009 року в частині визнання неправомірною відмови управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, у здійсненні перерахунку і виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 06 серпня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 06 серпня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – скасувати, відмовивши в задоволенні цієї частини позовних вимог.
В іншій частині постанову залишити безе змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий суддя: В.Ю. Поплавський
Судді: С.В. Сафронова
С.А. Уханенко