УХВАЛА
Іменем України
01 грудня 2009 року Справа №14/259/07-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді – Проценко О.А., (доповідач)
суддів – Туркіної Л.П., Кожана М.П.,
при секретарі – Резнікові Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Запорізької області від 04.10.2007 року у справі №14/259/07-АП,
за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: Комунального підприємства «Новопетрівський сількомунгосп»
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3638грн.89коп. та 101грн. 37коп. пені,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2007 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Новопетрівський сількомунгосп» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3638грн. 89коп. та 101грн. 37коп. пені.
В обґрунтування вимог позивач посилався на положення ст.ст.18,19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зазначаючи, що відповідачу нараховано пеню за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій у відповідності до ст.20 Закону України « за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, визначеному ст. 19 зазначеного закону. В позові зазначено, що всупереч зазначеному законодавству відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і оскільки в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства відповідачем не сплачені у встановлений строк, позивач просив стягнути суму санкцій в судовому порядку.
Постановою господарського суду Запорізької області від 04.10.2007 року в задоволені адміністративного позову відмовлено. При цьому суд посилався на лист Бердянського районного центру зайнятості, з якого вбачається, що КП «Новопетрівський сіль комунгосп» з квітня по листопад 2006 року щомісячно інформувало центр зайнятості про наявність 1 вільного робочого місця для працевлаштування інвалідів. З листопада 2006 року відомості не надходили, оскільки підприємством самостійно працевлаштовано 1 інваліда. Крім того,в листі зазначено, що в 2006 році на обліку в центрі зайнятості перебував один інвалід ОСОБА_1, що мешкає в селі Миколаївка. Оскільки КП «Новопетрівський сіль комунгосп» знаходиться в с. Новопетрівка, то направлення ОСОБА_1 на працевлаштування на вказане підприємство не видавалося у зв’язку з транспортною недоступністю. За таких обставин, суд не вбачає в діях відповідача вини щодо невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2006 році, так як ним вжито усіх необхідних заходів для виконання вимог Закону.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що при винесенні постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що судове рішення є незаконним і необґрунтованим та підлягає скасуванню. Посилаючись на ст.ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року, апелянт вказує на невірний висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем вжито усі можливі заходи щодо працевлаштування інвалідів. Апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що призвело до постановлення помилкового судового рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні відносини показав наступне
За приписами ч.ч.1.2.3 ст.19. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство "Новопетрівський сількомунгосп" є юридичною особою та відноситься до категорії суб'єктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості одного.
Як свідчать дані звіту відповідача ф.10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 р., середньооблікова кількість працюючих на підприємстві у 2006 році складала 9 осіб.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен складати 1 місце. В 2006 році на підприємстві відповідача згідно звіту інваліди не працювали.
Згідно ч.1 ст.20 Закону: підприємства (об'єднання, установи і організації) незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж установлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами і організаціями) штрафних санкції до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 №1767, що діяв в 2006 році, передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Такий же строк сплати адміністративно-господарських санкцій встановлений і п.2 Порядку затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007р. №70. Відповідно п.11 даного Порядку, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкції від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо стягнення їх у судовому порядку. Тобто, штрафні санкції, передбачені ст.20 Закону, є заходом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238-249 ГК України.
В постанові КМУ від 31 січня 2007р. №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів визначені як адміністративно-господарські санкції.
Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда
Відповідно до ст. 218 ГК України підприємства зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До числа таких заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені у пунктах 3,5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Зокрема, у п.14 даного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда. При вирішенні спору судом першої інстанції прийнято до уваги дані Бердянського районного центру зайнятості, згідно з якими КП "Новопетрівський сількомунгосп" з квітня по листопад 2006 року щомісячно інформувало центр зайнятості про наявність 1 вільного робочого місця для працевлаштування інвалідів. При цьому судом встановлено, що з листопада 2006 року відомості не надходили, оскільки підприємством самостійно працевлаштовано 1 інваліда.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки з урахуванням фактичних обставин справи та принципів застосування відповідальності за невиконання вимог закону у вигляді нарахування адміністративного-господарських санкції, у тому числі наявності вини відповідача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Запорізької області від 04.10.2007 року у справі №14/259/07-АП залишити без задоволення.
Постанову суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця в касаційному порядку.
Головуючий суддя: О.А.Проценко
Судді: Л.П. Туркіна
М.П. Кожан