УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

01 грудня 2009 року                                                                           Справа №14/67

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:    

головуючого судді - Добродняк І.Ю.

суддів                       - Бишевська Н.А., Юхименко О.В.

при секретарі           - Гулая О.Г.

за участю представників:

позивача     -  Поповкіна Ю.В. дов від 10.11.09 № 39

відповідача      -  Ковальова Л.М. дов від 11.11.09 № 182/02

Шевчук В.А. дов від 13.06.06  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу   Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 16.10.08.

у справі  №14/67

за позовом  Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

до Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про зобов’язання вчинити певні дії,

  В С Т А Н О В И Л А:

Кіровоградська міжрайонна державна податкова інспекція  звернулася до суду з позовом про зобов’язання Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю допустити до виїзної позапланової документальної перевірки, проводимої Кіровоградською МДПІ, посадових осіб ДПА в Кіровоградській області, а саме: заступника начальника відділу супроводження окремих перевірок ДПА в Кіровоградській області радника податкової служби 3 рангу Чернявського Володимира Івановича, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу супроводження окремих перевірок ДПА в Кіровоградській області радника податкової служби 3 рангу Чернаєнко Тетяну Василівну, спільно з працівником Кіровоградської МДПІ - начальником відділу аудиту юридичних осіб Кіровоградської МДПІ інспектором податкової служби 2 рангу Круговою Оксаною Іванівною, які зазначені в направленні на перевірку №30 від 19.02.08, строком 10 днів .  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено посадовим особам ДПА в Кіровоградської області Чернявському В.І. та Чернаєнко Т.В. в допуску до проведення перевірки  з тих підстав, що вказані особи є співробітниками іншого податкового органу.  Посилаючись на норми ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в України», ст.ст. 8-10 Закону України «Про державну податкову службу в України», Положення про державну податкову адміністрацію в Автономній республіці Крим, області, місті Києві та Севастополі, затвердженого наказом ДПА України від 23.10.07 №601, позивач ззаначає, що посадові особи ДПА в Кіровоградській області правомірно приймають участь у здійснені планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержанням валютного законодавства платниками податків.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 16.10.08 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Позивач зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом, він діє на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Дії позивача не суперечать положенням ч.2 ст.19 Конституції України. У разі порушення прав позивач відповідно до вимог ч.2 ст.124 Конституції України має право вільно обирати незаборонений законом засіб захисту прав і інтересів, в тому числі, і судовий.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись положеннями ч.1 ст.19 Конституції України,  ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, а також  приписами ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», дійшов висновку, що визначений позивачем спосіб захисту прав органу державної податкової служби законодавством не передбачений. Також у позивача були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки.  

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, наказом Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції № 47 від 19.02.08 призначено позапланову виїзну перевірку Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з питання достовірності нарахування  суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року у період з 19.02.08 по 03.03.08. Про проведення вказаної перевірки начальником Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції видано направлення на перевірку № 30 від 19.02.08 посадовій особі  Кіровоградської МДПІ та посадовим особам ДПА у Кіровоградській області.

Повідомлення про проведення перевірки вручено керівнику підприємства 19.02.08.

20.02.08 посадовими особами, зазначеними в направленні на перевірку № 30 від 19.02.08, за участю старшого оперуповноваженого ГВПМ у м. Кіровограді складений акт № 1/23-00 про недопущення до позапланової перевірки ВКФ у формі ТОВ  «РВК Плюс».

Означений акт підписаний головним бухгалтером підприємства з запереченнями, відповідно до яких відповідач не заперечував проти допуску до перевірки працівників ДПА у Кіровоградській області за умови отримання аргументованої відповіді державної податкової служби щодо правомірності участі в перевірки працівників обласного апарату.

Проведення позапланових перевірок податковими органами з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість врегульований Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а також Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість», якою встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені в ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За приписами вказаної норми позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї обставин, зазначених в частині 6 цієї статті.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до ст. 11-2   Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення згідно пп. «г» пп.9.1.2 п.9.1 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є підставою для застосування податковим органом  арешту активів платника податків.

Виходячи з фактичних обставин справи, наведених норм чинного законодавства, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо недотримання податковим органом вимог пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» стосовно строків проведення перевірки обґрунтованими.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку податковим  органом обраний не передбачений законом спосіб захисту .

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Згідно із п.5 ч.4 ст.50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.

Тобто, право на звернення до суду суб’єкта владних повноважень з відповідними вимогами повинно бути обумовлено законом.

Функції та права органів державної податкової служби передбачені ст.ст.10, 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», якими не надано право органам державної податкової служби звертатися до суду з позовами про зобов’язання платника податків допустити посадових осіб позивача до проведення позапланової виїзної перевірки.

Зобов’язання платника податків допустити посадових осіб позивача до проведення позапланової виїзної перевірки як судовий спосіб захисту прав органу державної податкової служби саме як суб’єкта владних повноважень іншими нормами закону не передбачено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин, які виникли між сторонами.

Оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції  залишити без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 16.10.08 у справі №14/67 без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Ухвалу складено в повному обсязі 14.01.10

Головуючий суддя:                         І.Ю. Добродняк

                       суддя:                         Н.А. Бишевська

              суддя:                         О.В. Юхименко