o
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді – Семененка Я.В.
судді – Дадим Ю.М., Божко Л.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області
на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2009 року у справі № 2а-151/2009 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області, третя особа – Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області
про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій протиправними, зобов’язання щодо нарахування та сплати підвищення до пенсії як дитині війни,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області, в якому просив:
поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;
визнати дії відповідача неправомірними щодо неправильного нарахування щомісячної соціальної допомоги до пенсії;
зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року – 612,75 грн, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року – 780,40 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що має статус “дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачки відповідач керувався положеннями нормативного акту, що на підставі Рішення Конституційного Суду України був визнаний неконституційним, а тому застосуванню не підлягає.
Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2009 року адміністративний позов задоволено частково, а саме поновлено процесуальний строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав; визнано дії відповідача неправомірними щодо не нарахування та не сплати підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; зобов’язано відповідача нарахувати та сплатити за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 703,87 грн., та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715,23 грн.
Не погодившись з постановою суду Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та винести рішення яким позивачу в позові відмовити повністю.
Позивач не надав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився 1939 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення (а.с.5).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Відповідно до ст..152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно зі ст..22 Закону України «Про Конституційний суд України» рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та громадянами.
Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік втратила чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії позивачу відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не здійснювало.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області здійснити відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок підвищення до їх пенсії як «дитині війни» з 22 травня 2008 року, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.
Отже, Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року, та сплатити на його користь заборгованість з цих виплат.
Проте, Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області будь-яких дій з цього приводу не здійснювало.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008року.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суди обґрунтовано до уваги не взяли, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами першої інстанції не розглядалися.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
В іншій частині доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, розмір заборгованості, яка визначена судом не спростовується та не оскаржується відповідачем.
Колегією суддів також встановлено, що адміністративний позов, в якому заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007 рік, подано до суду 08.07.2009р., тобто за межами строку, який встановлено ст..99 КАС України.
У відповідності до ст. 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
В той же час, при розгляді справи у суді першої інстанції в запереченнях на позов відповідач (а.с.22) не наполягав на відмову у задоволенні позову, з підстав пропуску річного строку звернення до суду, у зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано не застосував вимоги ст..99, 100 КАС України.
В апеляційній скарзі відповідач також не порушує питання щодо пропуску позивачем річного строку для звернення до суду з позовом, що позбавляє суд процесуальної можливості розглядати справу з урахуванням вимог ст..100 КАС України, оскільки на застосуванні наслідків, які передбачено названою нормою процесуального права, сторони не наполягали.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції законна і обґрунтована у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2009 року у справі № 2а-151/2009 - без змін.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.
Головуючий: Я.В.Семененко
Судді: Ю.М. Дадим
Л.А. Божко