Головуючий суддя І інстанції – Могильницький М.С.

                         Суддя-доповідач –Колеснік Г.А.

                                     Категорія – 2.33      

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                           УХВАЛА

         Іменем    України

24 лютого 2010 року                                                                                            справа № 2-а-19661/09/0570

 Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючого судді:                                      Колеснік Г.А.

суддів:                                                   Юрченко В ,П., Горбенко К.П.        

при секретарі                  Васильєві О.О.

розглянувши                                                   у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

третьої особи на стороні

відповідача                                                      Товариства  з обмеженою відповідальністю «SDS»

на постанову                                                   Донецького окружного адміністративного суду

від                                                                    11 січня  2010 року

за позовом                                                       Публічного акціонерного  товариства

                                                                         «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

до                                         Комунального підприємства

                                                                         «Бюро Технічної інвентаризації м.Донецька»

треті особи                                                      Товариство з обмеженою відповідальністю «SDS»,

                                                                         Товариство з обмеженою відповідальністю «Шпон»,                                                            

про                                                               визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

                                                     ВСТАНОВИВ:

            Публічне акціонерне товариство  «Промінвестбанк» звернулось до суду з позовом до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька»  про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

             Позовна  заява  обґрунтована  тим , що відповідач безпідставно  відмовив зареєструвати  право власності на об’єкт нерухомого  майна: приміщення загальною площею 867,8 кв.м. в будівлі протипожежної насосної літ. Л –А-2-реєстраційний  номер 20758269, розташованої за адресою: м.Донецьк вул.Кірова, буд.90 “ж”. Підставою  для здійснення такої реєстрації  позивач зазначає наявність простроченої заборгованості ТОВ «Шпон» за  кредитним договором № 45-1/2007 від 29.11.2007 року, та у відповідності  до умов іпотечного  договору № 446-7/2007 від  30.11.2007 року і на підставі Закону України «Про іпотеку», - вказане приміщення є предметом іпотеки та  позивач, як іпотекодержатель,  набув права власності на  предмет іпотеки.

             Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року позовні вимоги задоволені в  повному обсязі. Зобов,язано КП  “ Бюро технічної інвентаризації” м. Донецька зареєстратувати за публічним акціонерним товариством “ Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк”  право власності на об,єкт нерухомого майна : будівлю протипожежної насосної –літ А-2 площею 867,8 кв.м. /реєстраційний номер 20758269/, розташоване за адресою : м.Донецьк вул.. Кірова 90 “ж”  на підставі  іпотечного договору № 446-7/2007 від 30.11.2007 року.

Суд першої інстанції виходив з  того ,  що згідно умов кредитного договору   та  іпотечному  договору  забезпечується  позивачеві , як іпотекодержателю , право  на  вказане нерухоме майно  і право на реєстрацію   власності  на нього  для  подальшого звернення стягнення  боргу  по зобов.язанням   третіх осіб.

ТОВ «SDS», як  третя  особа,  подало апеляційну скаргу, в якої  просить скасувати постанову  і ухвалити нову   про відмову  у задоволенні  позову.

               Апеляційна скарга  обґрунтована  тим ,  що  судом  рішення  ухвалене з порушенням норм  матеріального права , апелянт  вважає , що  відповідачем правомірно відмовлено у проведені державної реєстрації, оскільки  позивачем не сплачено  державне  мито, не проведено незалежну оцінку майна. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно  відмовив в задоволені клопотання про  проведення судової експертизи на предмет  відповідності об’єкта нерухомості технічному паспорту  цього об’єкта, помилково визначив, що  немає необхідності  в проведені технічної інвентаризації, не взяв до уваги наявність арешту нерухомого майна власника предмету  іпотеки, не прийняв до уваги згоду  позивача на  проведення реконструкції об’єкта іпотеки.

              В судовому засіданні апеляційного суду представники позивача заперечували проти  доводів апеляційної скарги.  Представник третьої особи підтримав  доводи  апеляційної  скарги , вважав ,  що   позивачу  вірно  відмовлено  в  здійсненні реєстрації нерухомості. Відповідач в судове засідання  апеляційного суду не з’явився ,  про час  розгляду  справи  повідомлений  належним  чином.

             Колегія  суддів апеляційного суду , заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, третьої особи ,перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню .

Згідно  ст.  7  Закону  “ Про іпотеку”  за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним  зобов.язанням у повному  обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги , включаючи оплату процентів , неустойки , основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке  було  прямо передбачено   умовами договору , що обумовлює основне зобов.язання.  У разі невиконання  або неналежного виконання боржником основного зобов,язання  іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги  шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

             Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ПАТ «Промінвестбанк»  та  ТОВ «Шпон»  (третя особа) уклали кредитний договір  про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 45-1/2007   від 29.11.2007 року, відповідно до  якого, Банк  надає Позичальнику  кредит шляхом відкриття  відновлюваної кредитної лінії у сумі не більше  6 000000 грн.  Договором визначено, що  датою остаточного  повернення  сум кредиту є 12.11. 2009   року.

             Відповідно до п.п. 1.1.16  Іпотечного договору № 1446-7/2007 /08, укладеного між  акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «SDS», цей договір забезпечує  вимоги Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору  про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 45-1/2007   від 29.11 2007 року. Пунктом 1.2 Договору визначено, що  в забезпечення  виконання Іпотекодавцем  та Боржниками зобов’язань, що випливають з кредитних  договорів, передається  в іпотеку  Іпотекодержателю приміщення загальною площею 867,8 кв.м. протипожежної насосної  літ. Л-2 розташованого за адресою: м.Донецьк вул.Кірова, буд.90 “ж” .

           Розділом 5 Договору встановлено Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації, та зокрема п.п.5.2. встановлено, що  звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється  за вибором Іпотекодержателя на підставі  рішення суду, виконавчого  напису нотаріуса, або шляхом позасудового  врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у п.5.2.1 цього договору. Пунктом 5.2.1  встановлено, що застереження про задоволення вимог Іпатекодержателя згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вважається Договором про  задоволення вимог Іпотекодержателя і визначає  можливий спосіб звернення  стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя без будь-якого  додаткового   узгодження з Іпотекодавцем.

           Частиною 1 ст.3  Закону України «Про іпотеку» встановлено, що Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

            Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ШПОН» має заборгованість  перед позивачем станом на 13.11.2009 року за кредитним договором Тобто, на момент розгляду  справи судом першої та апеляційної інстанції,  сума заборгованості не сплачена.

             З таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що  позивач набув право власності на предмет іпотеки. Крім того, між сторонами по  кредитному  договору та договору іпотеки вказаний факт не заперечувався в суді першої та апеляційної інстанції, тобто між сторонами по договорам  не існує спору про право власності.

              З метою забезпечення  виконання  зобов’язання по кредитному договору, позивач звернувся до відповідача з заявою про  здійснення реєстрації права власності, яке виникло на  підставі договору іпотеки,  проте отримав відмову від 28.10.2009 року, яка мотивована порушенням вимог абз.4, 5  ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обмеження», та п.п. 3.3. Тимчасового положення  про порядок  державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого  наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.

                  Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої  інстанції, що вказана відмова  є протиправною з таких підстав. Згідно ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ”  - речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

                 Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. № 7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 (далі – Положення) у пунктах 1.4. – 1.6. передбачає наступне: Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів. Обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти.

                Відповідно пункту 2 Положення, -  реєстрація виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи. Такими документами згідно Додатку 1 Положення, зокрема, є договори про задоволення вимог іпотекодержателя, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, рішення судів, третейський судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна тощо.  

               Пункт 3 Положення визначає повноваження реєстратора прав власності на нерухоме майно щодо розгляду заяви та доданих до неї документів. Так, реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об’єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально засвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності.

              З таких підстав, суд першої інстанції правильно  прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для  відмови в реєстрації права власності. Здійснюючи  апеляційний розгляд справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем  апеляційна скарга не подавалась, тобто відповідач погодився з  висновками суду  першої інстанції.

            Суд першої інстанції правильно  прийшов до висновку, що частиною  1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень» визначено перелік підстав за наявності однієї з яких відповідач може відмовити позивачу у реєстрації права власності на нерухомість. Відсутність проведених інвентаризаційних робіт щодо нерухомості відносно якої подано заяву на дату подання такої заяви, відповідно до вказаної норми, не є підставою для відмови у реєстрації права власності на неї. Частиною 3 ст. 24 вказаного Закону передбачено, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

           Крім того, з матеріалів справи вбачається,  що у проваджені Господарського суду Донецької області знаходиться  справа № 34/4 пн про припинення діяльності юридичної особи ТОВ «SDS», тобто майнового  поручителя по  договору іпотеки. Відповідно до  частини 2 статті 33 Закону України «Про іпотеку», - іпотекодержатель  набуває право звернення  стягнення на предмет  іпотеки у разі  порушення провадження у справі про ліквідацію  юридичної особи – іпотекодавця. Тобто, порушення справи про припинення юридичної особи є додатковою підставою для  звернення стягнення на предмет  іпотеки та підтверджує обґрунтованість  вимог позивача.

             Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо несплати   позивачем державного мита  при зверненні до відповідача  з заявою  про реєстрацію права власності, не впливає на правильність  судового рішення, оскільки, спірна відмова відповідача не містить такої підстави для відмови в здійсненні реєстрації права власності, і крім того, державне  мито  позивачем сплачено, що підтверджується платіжним  дорученням.    

            Таким чином, колегія  суддів апеляційного суду  вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

           Керуючись ст. ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

                                                                  УХВАЛИВ:

            Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «SDS» – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду  від 11 січня  2010 року у справі № 2-а-19661/09/0570 за позовом Публічного акціонерного  товариства  «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Комунального підприємства  «Бюро Технічної інвентаризації м.Донецька» про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «SDS», Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПОН», -  залишити без змін.

 Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може оскаржена  безпосередньо  до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після.

Колегія  суддів            Г.Колеснік В.П.Юрченко К.П.Горбенко