ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2010 року Справа № 2-а-2821/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю.
суддів: Бишевської Н.А., Баранник Н.П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області
на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.10.09
у справі № 2-а-2821/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області, в якому просила відновити пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права на доплату до пенсії; визнати протиправною бездіяльність відповідача; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Світловодському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.07 по 31.12.07 та здійснити її нарахування та виплату, починаючи з 22 травня 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачу як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач зазначену надбавку до пенсії позивачу у 2006-2007 роках не нараховував та не виплачував, а з 2008 року виплачував цю надбавку частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили.
Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.10.09 (суддя Мельничик Ю.С.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі щодо нездійснення підвищення та виплати до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_2 на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист війни»з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі здійснити щомісячне нарахування та виплату підвищення до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_2 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та в подальшому з 22 травня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, а також приписи ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір мінімальної пенсії також встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 544 від 15.04.03 «Про підвищення розмірів трудових пенсій», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлений у розмірі 50,00 грн., отже судом не вирішено, з якого розрахунку повинна вираховуватись доплата дітям війни. На даний час механізм реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не визначений.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідач оскаржує встановлене судом першої інстанції право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На 2009 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежена Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в періоди з 09.07.09 по 31.12.07, з 22.05.08 по 31.12.08 та з 01.01.09 особам, які мають статус «дитини війни», повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 544 від 15.04.03.
Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України‚ постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За правилами, визначеними ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», повинен обчислюватись виходячи з прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% такого мінімуму.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність можливості здійснення перерахунку та виплати допомоги через відсутність фінансування з державного бюджету України.
Відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання відповідача здійснити перерахунок і виплатити підвищення до пенсії.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір стосовно права на отримання підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1, суд першої інстанції фактично ухвалив рішення щодо іншої особи - ОСОБА_2.
Крім того, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про задоволення вимог щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату підвищення пенсії позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.08 без зазначення конкретного періоду, що свідчить про задоволення позовних вимог, спрямованих на майбутнє. Такий висновок суду першої інстанції суперечить завданню адміністративного судочинства, закріпленого в ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Викладені вище обставини, виходячи з положень ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги визначені позивачем межі позовних вимог, задоволенню підлягають вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві надбавки до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.07 по 31.12.07, з 22.05.08 по 31.12.08 та з 01.01.09 по 07.10.09 (дата розгляду справи в суді).
Керуючись ст.ст.197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області - задовольнити частково.
Постанову Світловодського районного суду Кіровоградської області від 07.10.09 у справі № 2-а-2821/09 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі щодо нездійснення підвищення та виплати до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_1 на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист війни»з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09.07.07 по 31.12.07, з 22.05.08 по 31.12.08 та з 01.01.09.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.07 по 31.12.07, з 22.05.08 по 31.12.08 та з 01.01.09 по 07.10.09 .
В іншій частині постанову Світловодського районного суду Кіровоградської області від 07.10.09 у справі № 2-а-2821/09 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
суддя: Н.А. Бишевська
суддя: Н.П. Баранник