ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року Справа № 2-а-36/2009
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі - Булана Л.О.
за участю представників:
позивача: - не з’явився
відповідача: - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області
на постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16.04.09
у справі № 2-а-36/2009
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області, в якому просила визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною; зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач всупереч вимогам Конституції України та законів України зазначену надбавку до пенсії у 2006-2007 роках не нараховував та не виплачував, а в 2008 році виплачував цю надбавку в значно меншому розмірі. Внаслідок таких протиправних дій відповідача позивачу не доплачено за 2006-2008 роки до пенсії 4471,20 грн.
Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16.04.09 (суддя Іванов Д.Л.) позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок щомісячної грошової надбавки до пенсії, як особі, що має статус дитини війни, ОСОБА_1, починаючи з 22.05.08 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В решті позову відмовлено, в тому числі, з причини пропуску річного строку звернення до суду.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення.
Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач керується положеннями ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Враховуючи, що фінансування виплат за вказаним Законом проводиться з Державного бюджету України, з боку відповідача порушень законодавства немає. В частині визначення величини, з якої мало обчислюватися вказане підвищення, судом першої інстанції не прийнято до уваги приписи ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також те, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній. Верховною Радою України на підставі прийнятих рішень Конституційного суду України від 09.07.07 та 22.05.08 стосовно дії та редакції ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було внесено змін до видаткової частини Державного бюджету України та не змінено порядок виплати соціальної допомоги дітям війни. Органами Пенсійного фонду України підвищення пенсій дітям війни виплачується з 01.01.08 з урахуванням вимог Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в 2008 році вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період з 22.05.08 особам, які мають статус «дитини війни», повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про задоволення вимог щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату підвищення пенсії позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.08 без зазначення конкретного періоду, що свідчить про задоволення позовних вимог, спрямованих на майбутнє. Такий висновок суду першої інстанції суперечить завданню адміністративного судочинства, закріпленого в ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги межі заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.08 до 31.12.08.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. При нарахуванні позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни має застосовуватися саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки Закони України мають вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України‚ постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.
За правилами, визначеними ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність можливості здійснення перерахунку та виплати допомоги через відсутність фінансування з державного бюджету України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Приймаючи до уваги, що порушення права позивача як «дитини війни» на отримання доплати до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в установлені судом першої інстанції періоди спричинено неправомірними діями відповідача, разом з тим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача судом першої інстанції фактично не вирішені, колегія суддів, використовуючи право, надане ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.
Враховуючи також, що судом першої інстанції невірно визначено період здійснення перерахунку позивачу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення відповідно до вимог ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнання протиправною відмову відповідача щодо виплати позивачеві підвищення до пенсії, зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії за період з 22.05.08 по 31.12.08, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області - задовольнити частково.
Постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16.04.09 у справі № 2-а-36/2009 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 22.05.08 по 31.12.08 протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії, як особі, що має статус дитини війни, ОСОБА_1, з 22.05.08 до 31.12.08 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Постанову складено в повному обсязі 22.02.10
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
суддя: Н.А. Бишевська
суддя: А.О. Коршун