КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-30/09 Головуючий у 1 інстанції Василенко Ю.Л.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Коротких А.Ю., Ситникова О.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області на постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахувати недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2009 року позов ОСОБА_4 до УПФУ в Талалаївському районі Чернігівської області про зобов’язання провести нарахування та виплату недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 2006 по 2008 роки, задоволено частково.
Визнано протиправними дії УПФУ в Талалаївському районі Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_4 у виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
Зобов’язано УПФУ в Талалаївському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 з урахуванням підвищення її розміру, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та забезпечити її виплату на користь позивача за виключенням суми фактично виплаченого підвищення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, УПФУ в Талалаївському районі Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_4 є дитиною війни, що підтверджується наявним у нього пенсійним посвідченням, з відміткою про присвоєння йому статусу «Дитина війни» (а.с.6).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28.12.2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Що стосується питання правомірності проведення нарахувань та виплат позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2006, 2007 роки, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом ОСОБА_4 звернувся 26 січня 2009 року, про що свідчить відповідна відмітка суду першої інстанції, із зазначенням вхідного реєстраційного номеру та дати отримання позову.
В письмових запереченнях, що містяться в матеріалах вказаної справи, відповідач наполягав на застосуванні до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 100 КАС України, зокрема в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої позивачем суми щомісячного підвищення до її пенсії як дитині війни за 2006, 2007 роки.
Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом ані Кодексом адміністративного судочинства України, ані іншими законами України не передбачено, судова колегія приходить до висновку, що пропущення позивачем без поважних причин річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, є підставою для відмови йому у задоволенні позову в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2006, 2007 роки.
Що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 рік, колегія суддів виходить з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були внесені зміни, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавок, встановленої для учасників війни.
Проте Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Отже, з моменту набрання чинності рішенням Конституційний Суд України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратило свою чинність з підстав визнання його неконституційним.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни .
За таких обставин, з урахуванням законодавчо визначеного розміру щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», судова колегія приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати вказаного підвищення до пенсії за 2008 рік, підлягають задоволенню лише за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни та правильно визначив дату, з якої необхідно зробити перерахунок та виплату вказаного підвищення.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області слід залишити без задоволення, а постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2009 року – без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області - залишити без задоволення.
Постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
А.Ю. Коротких
О.Ф. Ситников