УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року Справа № 23|246|08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі - Гулая О.Г.
за участю представників:
позивача - Буря О.Є. дов від 18.09.08 № 18-40
відповідача - Вовк Д.В. дов від 09.01.09
прокуратури - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
на постанову Господарського суду Запорізької області від 20 жовтня 2008 року
у справі № 23/246/08-АП
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0001260801/0 від 06.08.08, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4200000,00 грн. за грудень 2007 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були дотримані вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, підтверджені належними податковими накладними. Як отримувач товарів, позивач відповідно до укладених ним договорів фактично сплатив суму податку на додану вартість у розмірі 4200000,00 гр. постачальнику – ТОВ «Приват-Холдінг», що свідчить про понесені фактичні витрати по сплаті податку на додану вартість. Умови, за яких Закон України «Про податок на додану вартість» надає позивачу право заявляти суму податку на додану вартість до відшкодування з бюджету, виконані в повному обсязі. Посилання відповідача при зменшення заявленої позивачем суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету на порушену кримінальну справу відносно контрагента ТОВ «Приват-Холдінг» - ПП «Дефо Плюс» є неправомірним. Вказаний вище Закон не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум до Державного бюджету.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 20 жовтня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0001260801/0 від 06.08.08.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ «Запорізький завод феросплавів» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач зазичає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги вимоги п.1.8 ст.1, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Висновок, що відшкодуванню підлягають лише суми, які сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України. Право на відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов’язання до сплати податку на додану вартість в ціні товару. На час проведення перевірки не встановлений факт надмірної сплати сум податку на додану вартість до бюджету, у зв’язку з чим позивач не набув права на відшкодування податку на додану вартість.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції – без змін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
06.08.08 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001260801/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4200000,00 грн. за грудень 2007 року.
Означене податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з питання правових відносин з ВАТ «Приват Холдінг» за період листопад, грудень 2007 року (акт № 532/08-01/00186542 від 29.07.08), під час якої відповідачем встановлено, що ВАТ «Запорізький завод феросплавів» в порушення п.1.3. ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищив від’ємне значення за листопад 2007 року та завищив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку за грудень 2007 року у розмірі 4200000,00 грн.
До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що до складу податкового кредиту листопада 2007 року позивачем включено податок на додану вартість по податковим накладним з операцій по придбанню продукції від постачальника ВАТ «Приват-Холдінг» на загальну суму податку на додану вартість – 4200000,00 грн. Розрахунки з постачальником здійснені позивачем в повному обсязі в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень від 29.11.07 №№ 129924, 129931, 129925.
Під час проведення перевірки щодо підтвердження повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по зазначених операціях ВАТ «Приват-Холдінг» встановлено, що основним постачальником контрагента позивача ВАТ «Приват-Холдінг» є ПП «Дефо Плюс», м. Світловодськ.
Стосовно засновника та директора ПП «Дефо Плюс» 23.04.08 порушена кримінальна справа № 11-1742 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, яка знаходиться в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградській області. В ході слідства встановлено, що через розрахункові рахунки ПП «Дефо Плюс» протягом 2007-2008 років здійснювались платежі, які в податковій звітності вказаного підприємства не задекларовані.
Посилаючись з огляду на викладене на те, що на час проведення перевірки факт надмірної сплати сум податку на додану вартість до бюджету з вказаних вище господарських операцій у позивача відсутній, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту за листопад 2007 року, і, як слідство, завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2007 року.
Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що такий висновок відповідача є необґрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем в межах укладених ним з ВАТ «Приват Холдінг» господарських договорів № 943 від 19.09.07, № 950 від 21.09.07, № 1184 від 26.11.07 отриманий товар (концентрат марганцевий, руда марганцева, агломерат марганцевий) на загальну суму 25200000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 4200000,00 грн., що підтверджено належними первинними документами, а саме: відповідними накладними, рахунками-фактурами, залізничними накладними, актами прийому-передачі товару. За отриманий товар проведено розрахунки, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.
Сума податку на додану вартість в розмірі 4200000,00 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2007 року відповідно до податкових накладних від 29.11.07 №№ 705, 706, 707, виданих постачальником по факту оплати вказаного вище товару.
Посилання відповідача на порушену стосовно посадових осіб контрагента постачальника позивача (ПП «Дефо Плюс») кримінальну справу як підставу для позбавлення позивача права на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, колегія суддів вважає помилковим, оскільки вказана обставина згідно норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, не впливає на права позивача як платника податку на додану вартість.
Сам по собі факт порушення відносно посадових осіб ПП «Дефо Плюс» кримінальної справи, яка на час вирішення спору в суді першої інстанції, розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції у встановленому порядку не розглянута, відповідно до ст.158 Конституції України не встановлює будь-якого порушення з боку вказаних посадових осіб, не є належним доказом порушення ані ПП «Дефо Плюс», ані позивачем правил оподаткування.
Належні докази в підтвердження доводів, викладених відповідачем, зокрема, щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в листопаді 2007 року, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім не подані, в матеріалах справи відсутні.
Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.
Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).
Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.
Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача ВАТ «Приват Холдінг» в якості платника податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаною особою у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних і правомірність віднесення вказаних в них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача у відповідному податковому (звітному) періоді.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.
Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.
Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обов’язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України). Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету. Діюче законодавство, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює зобов’язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, а тим більше контрагентами продавця.
Невиконання контрагентом постачальника товару своїх зобов’язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.
В даному випадку, якщо особа, яка має (мала) договірні відносини з контрагентом позивача, не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в листопаді 2007 року, відображення суми, належної до бюджетного відшкодування, в декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість в розмірі 4200000,00 грн., позовні вимоги задоволені правомірно.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам справи, внаслідок чого, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 20 жовтня 2008 року у справі № 23/246/08-АП – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Повний текст ухвали виготовлено 24.02.10
Головуючий суддя: І. Ю. Добродняк
суддя: Н. А. Бишевська
суддя: А. О. Коршун