У Х В А Л А
Іменем УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року Справа № 2а-2077/09/0870
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії
головуючий суддя Юхименко О.В.,
суддя Баранник Н.П.,
суддя Мірошниченко М.В.,
при секретарі Красота А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду
у справі № 2а-2077/09/0870
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»,
вул. Добролюбова, 20, м. Запоріжжя, 69006;
за участю Прокуратури Запорізької області,
вул. Матросова, 29-А, м. Запоріжжя, 69057;
до відповідача Спеціалізованої Державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,
пр. Леніна, 190-А, м. Запоріжжя, 69035;
про скасування акта, -
встановили: Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго», за участю прокуратури Запорізької області, подано позов до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі – СДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000030805/0 від 17.02. та /1 від 17.03.2009р.
Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Щербак А.А.) своєю постановою від 20.05.2009р. позов задовольнив.
Рішення суду мотивоване тим, що податковий кредит, з огляду на приписи пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Спеціалізована ДПІ, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Субвенція з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, отримана ВАТ «Дніпроенерго» згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 р. N 440, не є об’єктом оподаткування. Отже, до суми податкового кредиту безпідставно було включено ту частку сплаченого податку, яка не використана в оподатковуваних операціях.
Крім того, основним видом діяльності ВАТ є виробництво електричної та теплової енергії. Отже, придбання юридичних послуг не можна вважати пов’язаним з господарською діяльністю платника податку.
Просить постанову скасувати. У позові відмовити.
ВАТ «Дніпроенерго», Відповідач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».
Сутність спору: В період з 12.01.2009р. по 30.01.2009р., уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна позапланова документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», код за ЄДРПОУ 00130872, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2008р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.10.2008р. по 30.11.2008р.
За результатами перевірки складений Акт № 22/08-05/00130872 від 06.02.2009р.
В акті перевірки вчинено записи про завищення сум податкового кредиту внаслідок:
нездійснення його коригування при наявності операції, яка не є об’єктом оподаткування – дотації на покриття заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію;
на вартість послуг, які не пов’язані з господарською діяльністю – послуг Адвокатського об’єднання щодо консультацій та представництва в судах.
На підставі Акту перевірки, та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов’язання в порядку, визначеному пунктом 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), керівником Спеціалізованої державної податкової інспекції 17.02.2009р. та 17.03.2009р., відповідно, прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000030805/0 і 0000030805/1.
Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпунктів 3.2.7, 7.4.1-7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), Відкритому акціонерному товариству «Дніпроенерго» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1.870.164,00 грн.
Скасування податкових повідомлень-рішень було предметом судового позову.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно фактичних обставин справи спору між сторонами немає.
За позицією фахівців контролюючого органу, про що зазначено вище, ВАТ «Дніпроенерго», в порушення підпункту 3.2.7, підпунктів 7.4.2, 7.4.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) завищено суму податкового кредиту внаслідок нездійснення його коригування при наявності операції, яка не є об’єктом оподаткування – дотації на покриття заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що призвело до заниження ПДВ у жовтні 2008р. на загальну суму 1.719.444,00 грн.
Така позиція заявника апеляційної скарги видається колегії суддів помилковою.
У відповідності з пунктом 3.1 Закону (168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг на митній території України <…>
База оподаткування, пункт 4.1 Закону (168/97-ВР), визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.
У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, підпункт 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (334/94-ВР), звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.
Отже, вартість поставки виробленої енергії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується.
Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф. А одержувані субсидії є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.
Підприємства, які надають лише оподатковувані податком на додану вартість послуги, мають право на повний податковий кредит по сплачених товарах і послугах, що використані для надання оподатковуваних послуг. Тобто, розподіл сплачених сум ПДВ у таких випадках на вартість наданих послуг і суми нарахованих чи одержаних дотацій є неправильним, оскільки дотації не відносяться ні до об'єкта оподаткування, ні до пільгових операцій, а є компенсацією на покриття збитків.
Щодо завищення податкового кредиту на вартість послуг, які не пов’язані з господарською діяльністю. За позицією фахівців контролюючого органу, про що зазначено вище, основним видом діяльності ВАТ є виробництво електричної та теплової енергії. Отже, придбання юридичних послуг не можна вважати пов’язаним з господарською діяльністю.
Водночас, у відповідності з підпунктом 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР), до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Термін «у зв’язку з», що вживається у підпункті 5.2.1 Закону (334/94-ВР), дозволяє застосовувати цю норму до необмеженого переліку витрат, оскільки пов’язаність із підготовкою, організацією, веденням виробництва є не так фактом, що підлягає встановленню, як елементом аргументації, або оціночною категорією.
До комплексу послуг юридичної компанії входить і супровід господарської діяльності. Довести чи спростувати пов’язаність витрат із підготовкою, організацією, веденням виробництва засобами адміністративного процесу не видається можливим.
Відповідно до вимог пункту 5.11 статті 5 Закону (334/94-ВР), установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. При цьому, вичерпний перелік витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у пунктах 5.3 – 5.7 тієї ж статті 5.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, –
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2009р. у справі № 2а-2077/09/0870 – без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.
Ухвалу складено у повному обсязі 01.03.2010р.
Головуючий суддя О.В.Юхименко
Суддя Н.П.Баранник
Суддя М.В.Мірошниченко