КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-3810/08 Головуючий у 1 інстанції Капустинський М.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Заяць В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Володарськ-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Володарськ-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення допомоги по догляду за дитиною,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Володарськ-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Володарськ-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_4 1900,03 грн. заборгованості по недоплаченій щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління праці та соціального захисту населення Володарськ-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_4 є матір’ю малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1, виданим 30.06.2005 року виконкомом Іранської селищної ради Володарськ-Волинського району Житомирської області (а.с.8). При цьому, позивач є особою, яка фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно довідки УПСЗН Володарськ-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області від 05.02.2008 року № 325, позивачу як працюючій на той час особі було нараховано та виплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в наступних розмірах, а саме: за квітень-серпень 2007 р. – 129,03 грн. за кожний місяць, за вересень 2007 р. – 134,45 грн., за жовтень 2007 р. – 136,13 грн., за листопад 2007 р. – 140,05 грн., за грудень 2007 р. – 144,10 грн. (а.с.10). Перерахунок та виплата вказаної допомоги проводилися у відповідності до ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" з врахуванням обмежень, встановлених Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 року №2240-ІІІ.
Відповідно до статті 43 вказаного Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Протягом вказаного періоду діяли приписи статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які по-іншому регулювали спірні правовідносини в частині визначення розміру проведення нарахувань та виплат допомоги. Оскільки вказані норми Закону були прийняті пізніше в часі, вони мали пріоритет по відношенню до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007 були визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі п.7 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію ст.ст. 41, 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп.
Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4, в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату їй недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня по 09 липня 2007 року не підлягають задоволенню, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на допомогу у зазначеному розмірі, було зупинено.
За таких обставин, з урахуванням законодавчо визначеного розміру щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" , судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій та зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату їй недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володарськ-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області слід залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володарськ-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області - залишити без задоволення , постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року - без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.С. Заяць