ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року справа № 2а-4060/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мартиненко О.В.
суддів: Поплавського В.Ю., Уханенко С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року у справі № 2а-4060/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и л а:
11 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області та просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 р. до часу подання позовної заяви; визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про відмову у призначенні підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року до 01.12.2009 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області прийняти рішення про подальше призначення та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2009 року.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року позовні вимоги задоволені частково: поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду за захистом прав від протиправної бездіяльності управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області; визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.12.2009 року суми пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розрахованої з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період липня-грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 01.12.2009 року; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.12.2009 року недоотриману суму пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розрахованої з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період з липня-грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 01.12.2009 року, з відрахуванням отриманих ОСОБА_1 сум у період з 22.05.2008 року по 01.12.2009 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням (а.с.5).
Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2007 рік.
Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ІV.
Підстави для перерахунку за період з січня по 09 липня 2007 року – були відсутні.
Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, колегія суддів виходила з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Підстави для підвищення пенсії за період з 01 січня по 22 травня 2008 року - були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні - березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІV в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Статтею 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн.
Однак, статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
При цьому колегія суддів зазначає, що, оскільки законом не встановлено інше, суд за внутрішнім переконанням оцінює причини пропущення строку звернення до суду за кожною з заявлених позовних вимог і, дійшовши висновку, що певні причини пропущення строку звернення до суду не є поважними, може відмовити у задоволенні частини позовних вимог або позову в цілому.
Позивачем вказано, що про порушення прав їй стало відомо з засобів масової інформації у зв’язку з ухваленням рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, зокрема, з підстави пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано поновив строк звернення до суду, а перерахування позивачу підвищення до пенсії слід провести у межах річного строку звернення до адміністративного суду, так як позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Позивач звернулась до суду з позовом 11 грудня 2009 року.
Тому, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 11 грудня 2008 року за пропуском строку.
Таким чином, підвищення пенсії має бути здійснено у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 11 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2009 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2009 року.
Щодо вимог позивача зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати пенсію з нарахуванням 30% надбавки як дитині війни, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому колегія суддів зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Також, поза увагою суду залишилось те, що дія Закону про бюджет на 2008 рік закінчується 31 грудня 2008 року, то й перерахунок мав би вчинятись до цієї дати. Крім того, суду слід було окремо визначити початкову та кінцеву дати перерахунку підвищення до пенсії позивачу у 2009 року, оскільки з 01 січня 2009 року розпочався новий бюджетний рік, у якому видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначені законом про бюджет на 2009 рік.
У відповідності до п.1 п. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншої стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до задоволених вимог.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився порушень вимог норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись п. 1, п.3 ст. 94, ст. 195, ст. 197, п. 3 ст. 198, п.4 ст. 202, ст. 207 КАС України колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області задовольнити частково.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року у справі №2а-4060/09 скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 11 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2009 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 11 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2009 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1,70 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя: О.В. Мартиненко
Судді: В.Ю. Поплавський
С.А. Уханенко