КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-5408/08 Головуючий у 1 інстанції Попова О.Г.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Заяць В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районої державної адміністрації на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районої державної адміністрації про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
В березні 2008 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районої державної адміністрації (далі - відповідач, УПСЗН Житомирської РДА), та просила визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати їй в 2007 році щорічної допомоги по догляду за дитиною до 3 років в розмірі меньшому, чим передбачено ст.15 Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та стягути з відповідача на її користь щорічну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік в сумі 2436,01 гривня та зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати допомогу на дитину в повному обсязі, як передбачено ст.15 Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року позов задоволено частково.
Визнано дії відповідача щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у 2007 році у розмірі, меншому, ніж це передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" - неправомірним..
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 1900,03 гривень заборгованості по недоплаченій щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року. В іншій частині вимог відмовити за їх безпідставністю.
Відшкодовано ОСОБА_4 понесені судові витрати (державне мито) в сумі 54,40 грн. з Державного бюджету України через Головне управління держказначейства Житомирській області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_4 є матір’ю малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвам про народження серії НОМЕР_1, виданим 23 травня 2007 року (а.с. 9). При цьому, позивач є особою, яка фактично здійснює догляд за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Згідно довідки УПСЗН Житомирської РДА від 14 березня 2008 року № 2002, позивачу як працюючій на той час особі було нараховано та виплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік в наступних розмірах:червень – 17,20 грн, липень-серпень – 129,03 грн., вересень 134,45 грн, жовтень 136,13 грн, листопад 140,05 гривень грудень – 144,10 гривеньт (а.с. 6). Перерахунок та виплата вказаної допомоги проводилися у відповідності до ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" з врахуванням обмежень, встановлених Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України „Про державну допомогу загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 року №2240-ІІІ, а відтак прийшов до висновку, що позивач набув право на отримання недоплачених сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період проведення їй неповних виплат вказаної допомоги, тобто із жовтня по грудень 2007 року.
Відповідно до статті 43 вказаного Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Протягом указаного періоду діяли приписи статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які по-іншому регулювали спірні правовідносини в частині визначення розміру проведення нарахувань та виплат допомоги. Оскільки вказані норми Закону були прийняті пізніше в часі, вони мали пріоритет по відношенню до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання неправомірними дій відповідача та стягнення на її користь заборгованості по виплаті вказаної допомоги з 01 січня по 08 липня 2007 року включно не підлягають задоволенню, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на допомогу у зазначеному законом розмірі, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007 були визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі п.7 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію ст.ст. 41, 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп.
Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Доводи відповідача про відсутність коштів для забезпечення виплат позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дана обставина не є підставою для невиконання ним своїх зобов'язань, встановлених положенням статті 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
За таких обставин, з урахуванням законодавчо визначеного розміру щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" , судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_4 в частині зобов'язання нарахування та виплати їй вказаної допомоги в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, без урахування виплачених за вказаний період допомоги.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районої державної адміністрації - залишити без задоволення , постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року - без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.С. Заяць