Судове рішення 22-а-4168/09 від 21.09.2010

Судове рішення #8419921

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-4168/09

№ 7/211 (2а-2629/08) Головуючий у 1 інстанції Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Заяць В.С.

Скирді Б.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року по справі за позовом прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро» про стягнення податкового боргу в розмірі 2 685,33 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2008 року прокурор м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро», в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по несплаті штрафних санкцій за рахунок активів платника податків за несвоєчасну сплату підприємством обов’язкових платежів в розмірі 2 685,33 грн..

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем було порушено вимоги пункту 16,4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством ( філією) було порушено терміни подання до податкового органу податкової декларації, що стало підставою для нарахування відповідачу штрафних (фінансових) санкцій. За несвоєчасне виконання зобов’язань по сплаті штрафних санкцій у відповідача виникла податкова заборгованість в розмірі 2 685,33 грн., яка на думку позивача підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року в задоволенні позову прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську, відмовлено.

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати , виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську було проведено невиїзну документальну перевірку Івано-Франківської філії ТОВ Фірми «Інтерагро» (без права юридичної особи), щодо своєчасності подання нею податкової звітності. Згідно довідки ЄДРПОУ № 2466, основним видом діяльності Івано-Франківської філії ТОВ Фірми «Інтерагро» за КВЕД є оптова торгівля паливом.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення відповідачем пункту 16,4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у несвоєчасному поданні підприємством до податкового органу податкової декларації з податку на прибуток підприємств за наступні періоди, а саме: за 10 травня 2004 року, за 09 серпня 2004 року, за 09 листопада 2004 року, за 09 лютого 2005 року, за 10 травня 2005 року, за 09 серпня 2005 року та за 09 листопада 2006 року.

За результатами проведеної перевірки позивачем складено акти № 561/15-152 від 22.11.2006 року та № 540 від 22.02.2007 року, в яких зафіксовано наявність вчинених відповідачем порушень.

На підставі актів перевірки, ДПІ у м. Івано-Франківську були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.11.2006 року № 0037001500/0 на суму 2 040,00 грн. з податку на прибуток підприємств та від 23.02.2007 року № 0004571501/0 на суму 340,00 грн. з податку на прибуток підприємств.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем було нараховано пеню на суму несплаченого податкового боргу в сумі 305,43 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та процедура оскарження дій органів стягнення, регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту – Закон № 2181-ІІІ).

Відповідно до абз. 2 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітній період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 5 цього закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року – повну.

Згідно п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а). календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б). календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в). календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.1 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г). календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) – до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Під поняттям штрафу (штрафної санкції) розуміють плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ , податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ , узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, під поняттям податкового боргу (недоїмки) розуміють податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вищевказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Пунктом 2.7 Розділу 2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 03.07.2001 року № 266 та зареєстрованого в Мін’юсті України 16 липня 2001 року за № 595/5786, передбачено, що податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Згідно з п. 3.1 та 3.2 зазначеного Порядку, податкові вимоги формуються податковими органами та іншими контролюючими органами виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Івано-Франківську направила на адресу філії ТОВ «Інтерагро» дві податкові вимоги.

Чинним законодавством передбачено, що перша податкова вимога направляється не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Вона повинна містити повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (пп. "а" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ ).

Законом передбачено, що друга податкова вимога направляється боржнику не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Вона, додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп. "б" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ ).

На виконання вимог пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ, позивачем було направлено першу податкову вимогу з податку на прибуток підприємств № 1/2026 від 15.09.2004 року на суму 704,53 грн., яка була повернута в зв'язку з незнаходженням відповідача за адресою та другу податкову вимогу з податку на прибуток підприємств № 2/2593 від 01.12.2004 року на суму 704,53 грн., яка також була повернута в зв'язку з незнаходженням відповідача за юридичною адресою. В зв'язку з поверненням вищевказаних податкових вимог, начальником адміністрування податку на прибуток на ім’я завідуючого друкарським бюро було підготовлено службову записку № 179/6/15-1 від 02.03.2007 року з проханням розмістити на дошці податкових повідомлень податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 23.02.2007 року № 000491504/0, яке своєчасно не було вручене адресату та повернулося на адресу відправника.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ , у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення про стягнення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств було розміщене на дошці податкових оголошень, але визначена ним сума податкового зобов’язання сплачена в установлені Законом строки не була, а тому таке зобов'язання визнається судом податковим боргом.

Згідно п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;

Пунктом 3.4 Розділу 3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 року № 290 та зареєстрованої в Мінюсті України 27 червня 2003 року за № 522/7843, передбачено, що нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.

Згідно п. 3.9 Розділу 3 вказаної Інструкції, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок.

Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

За твердженням ДПІ у м. Івано-Франківську, станом на момент звернення з позовом до суду, сума пені згідно облікових карток складала 305,43 грн. та на момент розгляду справи в суді першої інстанції залишалася непогашеною.

Доказів щодо оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, передбаченому п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, або ж в судовому порядку надано не було, а тому визначену суму податкового зобов’язання слід визнати узгодженою, оскільки вона набула статусу податкового боргу, що підлягає сплаті у визначеному законом порядку.

З висновком суду першої інстанції про те, що штрафні санкції за порушення порядку подання податкової звітності є адміністративно-господарськими санкціями та стягуються відповідно до вимог ст.ст. 238-250 Господарського кодексу України, колегія суддів не погоджується, оскільки штрафні (фінансові) санкції в сукупності із податковими зобов’язаннями становлять податковий борг (недоїмку), який за наявності стягується з платника податку у визначеному законом порядку.

Таким чином, з підстав вищенаведених обставин та зазначених норм діючого законодавства України, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем було порушено норми податкового законодавства, в частині несвоєчасності погашення ним штрафних (фінансових) санкцій, а відтак заявлені позивачами вимоги по стягненню з відповідача податкового боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року – задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року – скасувати.

Позовні вимоги прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро» про стягнення податкового боргу в розмірі 2 685,33 грн. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро» на користь Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську для подальшого перерахування до Державного бюджету України заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасність подання до податкового органу податкової звітності в розмірі 2 685,33 грн..

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

В.С. Заяць

Повний текст постанови складено та підписано - 22.02.2010 р.