КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-4609/09
2а-17259/08 Головуючий у 1 інстанції Дмитренко А.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Заяць В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2008 року позов ОСОБА_4 до УПФУ у м. Білій Церкві Київської області про зобов’язання виплатити недоотриману щомісячну допомогу, як дитині війни за 2006, 2007 роки в розмірі 2733,30 грн. задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову УПФУ у м. Білій Церкві Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 щомісячного підвищення до пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком та зобов’язано провести нарахування та виплату ОСОБА_4 щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 415, 70 грн. за період з вересня 2007 року по грудень 2007 року включно.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ у м. Білій Церкві Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.6) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, позивач, звернувшись до суду з вимогами про зобов’язання нарахувати та виплатити в повному обсязі підвищення до пенсії як дитині війни за 2006 рік, пропустив річний строк звернення до суду.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, статтею 99 якого встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Колегія суддів вважає, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії у передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі, позивач мав дізнатися в момент отримання такого підвищення, проте адміністративний позов було подано лише в листопаді 2008 року, що свідчить про пропущення позивачем річного строку звернення до суду.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні положень вищевказаного Закону та просив відмовити в задоволенні позову у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що пропущення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2006 рік.
Що стосується позовних вимог за 2007 рік, колегія суддів зважає на наступне.
Пунктом 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням положень ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет Закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
У свою чергу, цим Законом передбачено, що розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Окрім того, судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивач має право на перерахунок надбавки до пенсії як дитина війни, проте неправильно визначив дату, з якої необхідно зробити перерахунок, оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом не у вересні 2008 року, як зазначено в мотивувальній частині постанови, а 03 листопада 2008 року.
З огляду на зазначене, позивач має право на надбавку до пенсії як дитина війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 03.11.2007 по 31.12.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області слід задовольнити частково , постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2008 року змінити , виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області провести нарахування та виплату ОСОБА_4, щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 03 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року».
В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2008 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області задовольнити частково .
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2008 року змінити , виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області провести нарахування та виплату ОСОБА_4, щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 03 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року».
В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.С. Заяць