КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-4757/09
2а-16246/08 Головуючий у 1 інстанції Дмитренко А.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Заяць В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року позов ОСОБА_4 до УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 1725 грн. задоволено частково.
Визнано відмову УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_4, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною.
Стягнуто з УСЗН Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_4 1470 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є евакуйованим у 1986 році із зони відчуження (категорія 2), що підтверджується відповідним посвідченням, серії Б № 057657 виданого 29.12.1992 року Київською обласною державною адміністрацією.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що евакуйованим із зони відчуження щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання неправомірними дій УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_4 недоотриманої одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, виходячи з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI було внесено зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим частину 1 статті 48 вказаного Закону було викладено в наступній редакції, а саме: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови КМУ № 562, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Вирішуючи питання про те, положення якого закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст.75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» .
Разом з тим, судовою колегією враховується, що Конституційним Судом України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими змінено дію ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Отже, правомірність дій відповідача залежить від дати виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Відповідачем до матеріалів справи додана довідка, відповідно до якої позивачу вищевказану допомогу за 2008 рік в розмірі 75,00 грн. нараховано в лютому 2008 року (а.с.7). Як вбачається з матеріалів справи, виплата даної допомоги була проведена до прийняття Рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року, а саме 14.02.2008 року (а.с.9).
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2008 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положення якого були чинними на момент виплати такої допомоги, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача, а суд першої інстанції безпідставно поширив дію вказаного Рішення Конституційного Суду України на правовідносини, що вже відбулися.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області слід задовольнити, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити , постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року – скасувати .
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.С. Заяць