КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-1902/09 Головуючий у 1 інстанції Кошель Б.І.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Коротких А.Ю., Ситникова О.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2009 року позов ОСОБА_4 до УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007, 2008 роки задоволено.
Визнано дії УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» неправомірними.
Зобов’язано УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з 09.07.2007 року цієї допомоги по 31.12.2008 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати , виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_4 є матір’ю малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.02.2006 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області (а.с.7). При цьому вона є особою, яка фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
На момент проведення виплат позивач не працювала та не є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, виплачувалася їй з урахуванням обмежень, встановлених Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було нараховано та виплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік в наступних розмірах, а саме: за серпень-жовтень 2007 р. – 104,85 грн. за кожний місяць окремо, листопад 2007 р. – 107,73 грн., грудень 2007 р. – 110,88 грн.; за 2008 рік в наступних розмірах: січень 2008 р. – 110,88 грн., лютий 2008 р. – 149,12 грн., за березень-листопад 2008 р. – 130,00 грн. за кожний місяць окремо.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів вважає зазначити наступне.
Згідно статті 15 Закону України « Про державну допомогу сім`ям з дітьми » від 21.11.1992 року №2811-ХІІ, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, зокрема пунктом 14 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Протягом указаного періоду діяли приписи статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які по-іншому регулювали спірні правовідносини в частині визначення розміру проведення нарахувань та виплат допомоги. Оскільки вказана норма Закону була прийнята пізніше в часі, вона мала пріоритет по відношенню до норм Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007 були визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі п.14 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в частині встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп.
Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, статтею 99 якого встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Колегія суддів вважає, що про порушення свого права на отримання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у передбаченому Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірі, позивач мав дізнатися в момент отримання такої допомоги, проте адміністративний позов було подано лише в січні 2009 року, що свідчить про пропущення позивачем річного строку звернення до суду за 2007 рік.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні положень вищевказаного Закону та просив відмовити в задоволенні позову у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що пропущення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік .
Що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманої суми щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 23 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в такій редакції: « Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року не були визнані неконституційними положення пункту 23 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік не підлягають задоволенню, оскільки відповідач, виплативши позивачу вказану допомогу у 2008 році до 31.12.2008 року, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (зі змінами та доповненнями), виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача, а тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання неправомірними дій та стягнення невиплаченої суми щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, слід визнати помилковим з підстав вищевикладених обставин.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вбачаються підстави для її скасування та ухвалення нового рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області слід задовольнити, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2009 року – скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області – задовольнити, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2009 року – скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
А.Ю. Коротких
О.Ф. Ситников