Судове рішення 22-а-4153/09 від 21.09.2010

Судове рішення #8420117

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-4153/09

№ 9/223 (2а-2508/08) Головуючий у 1 інстанції Кротюк О.В.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Заяць В.С.

Скирді Б.К.

представника позивача – Коваленка О.В.

представника відповідача – Селянко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року по справі за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції до Акціонерного товариства «Банк Велес», за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів» про стягнення заборгованості по непогашеному векселю,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2008 року Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція (далі – позивач, Іванківська МДПІ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Акціонерного товариства «Банк Велес» (далі – відповідач, АТ «Банк Велес»), в якому просила стягнути з відповідача заборгованість по непогашеному простому векселю серії АА 0836225 від 27 листопада 2007 року, дата погашення якого 05 березня 2008 року, в розмірі 219 100,00 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість по непогашеному простому векселю серії АА 0836225 від 27 листопада 2007 року, дата погашення якого 05 березня 2008 року, в розмірі 199 100,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог абз. 2 пункту 20 статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», з якого випливає, що суми, визначені у податковому векселі, або їх частини, які не були погашені, підлягають стягненню до бюджету у встановленому для стягнення порядку не внесених у строк податків та платежів відповідно до законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року в задоволенні позову Іванківської МДПІ відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати , виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB „Тетерів" є виробником алкогольних напоїв, що підтверджується ліцензією серії АА № 126308, виданою 14.12.2001 року Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України. Згідно довідки ЄДРПОУ №3436/2004 основними видами діяльності вказаного підприємства за КВЕД є: виробництво дистильованих алкогольних напоїв; виробництво м’яса і субпродуктів; виробництво мінеральних вод та прохолодних напоїв; виробництво плодоовочевих консервів (крім картоплі), включаючи м’ясо-рослинні та сало-бобові; виробництво вин; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Колегією суддів встановлено, що TOB „Тетерів" був виданий податковий вексель серії АА № 0836225, (дата складання - 27.11.2007 р. на суму 570,000,00 грн., дата погашення векселя -05.03.2008 р.) авальований Акціонерним банком "Банк Велес", який станом на день розгляду справи в суді першої інстанції TOB „Тетерів" був погашений частково на загальну суму 369,969,00 грн., доказом чого є наявність платіжних доручень: № 151 від 25.02.2008 року на суму 19 000,00 грн.; № 152 від 26.02.2008 року на суму 20 000,00 грн.; № 154 від 26.02.2008 року на суму 70 000,00 грн.; № 157 від 27.02.2008 року на суму 20 000,00 грн.; № 160 від 28.02.2008 року на суму 30 000,00 грн.; № 174 від 29.02.2008 року на суму 5 000,00 грн.; № 175 від 29.02.2008 року на суму 5 000,00 грн.; № 176 від 29.02.2008 року на суму 5 000,00 грн.; № 167 від 29.02.2008 року на суму 21 069,00 грн.; № 182 від 04.03.2008 року на суму 24 900,00 грн.; № 183 від 05.03.2008 року на суму 60 000,00 грн.; № 184 від 05.03.2008 року на суму 30 000,00 грн.; № 185 від 05.03.2008 року на суму 20 000,00 грн.; № 186 від 05.03.2008 року на суму 20 000,00 грн..

TOB «Тетерів» за участю представника Іванківської МДПІ було складено акт про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунок акцизного збору з урахуванням фактично отриманої кількості спирту, згідно якого остаточна сума акцизного збору, яка підлягає сплаті за податковим векселем від 27.11.2007 р. № 0836225 на суму акцизного збору 570,000,00 грн., становить 569,069,00 грн. Таким чином, сума несплаченого податкового векселя, яка підлягає до стягнення, з урахуванням часткової сплати та коригування, становить 199,100,00 грн.

06 березня 2008 року Іванківська МДПІ звернулась із заявою (вих. № 251/10/25) до державного нотаріуса Іванківської державної нотаріальної контори з метою здійснення опротестування векселя № 0836225, однак нотаріусом за результатом розгляду заяви було відмовлено у вчиненні протесту у неплатежі.

Обґрунтовуючи свої доводи позивач посилається на положення пункту 12 постанови КМУ № 247 від 24.02.2003 року, де передбачено, що у разі, якщо сума податкового векселя (її частина) не погашена у визначений у векселі строк, протест щодо неплатежу не здійснюється, а зазначена у векселі сума (її частина) вважається податковим боргом і підлягає погашенню у встановленому законом порядку.

Позиція відповідача – АТ «Банк Велес» по суті заявлених позивачем вимог зводиться до того, що Іванівською МДПІ як векселедержателем було пропущено строк для пред’явлення податкового векселя для здійснення протесту, у зв’язку з чим податковим органом втрачено право на звернення до відповідача як аваліста з вимогою про стягнення заборгованості по непогашеному векселю.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, регулюються Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09. 1995 року № 329/95-ВР (далі по тексту – Закон № 329/95-ВР).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 329/95-ВР, контроль за сплатою акцизного збору на території України з алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється державними податковими інспекціями.

Відповідно до пункту 20 статті 7 Закону № 329/95-ВР, до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.

При отриманні спирту етилового неденатурованого підприємство-векселедавець за участю представника державної податкової служби на акцизному складі складає акт про фактично отриману кількість спирту та розрахунок акцизного збору виходячи із фактично отриманої кількості спирту. Цей акт є коригуванням вже наданого податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), із зазначенням остаточної суми акцизного збору, яка підлягає сплаті.

У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), не погашається у визначений термін, векселедержатель здійснює протест такого векселя (податкової розписки) у неплатежі згідно з чинним законодавством та протягом одного робочого дня з дня здійснення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього векселя (податкової розписки), з опротестованим векселем (податковою розпискою). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем (податковою розпискою), переказати суму, яка вказана у цьому векселі (податковій розписці), векселедержателю.

Порядок випуску, обігу та погашення передбачених цією статтею податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), встановлюється Кабінетом Міністрів України (абз.4 п.20 ст. 7 Закону 329/95-ВР).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р. N 498 затверджено порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору (далі по тексту – Порядок).

Вказаний Порядок дає визначення поняттю податкового векселя (податкової розписки), під яким слід розуміти простий вексель, авальований банком, що видається суб'єктом підприємницької діяльності - виробником підакцизної продукції до отримання з акцизного складу спиртзаводу спирту етилового і є забезпеченням виконання ним зобов'язання сплатити у строк, що не перевищує 90 календарних днів від дати видачі такого векселя, суму акцизного збору.

Відповідно до пункту 9 Порядку, під час отримання спирту етилового векселедавець - виробник горілки та лікеро-горілчаних виробів складає за участю представника органу державної податкової служби на акцизному складі лікеро-горілчаного підприємства акт про фактично отриману кількість спирту етилового та проводить розрахунок суми акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту.

В акті зазначається сума акцизного збору, належна до сплати за податковим векселем.

Акт складається у двох примірниках, один з яких залишається у векселедавця, а другий - у векселедержателя.

На підставі акта про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунку акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту з урахуванням фактичних втрат спирту в процесі транспортування в межах норм, затверджених в установленому порядку, здійснюється коригування суми акцизного збору належної до сплати. Коригування здійснюється шляхом зменшення суми акцизного збору, належної до сплати за податковим векселем, на різницю між сумою акцизного збору, на яку видано податковий вексель, та сумою акцизного збору, розрахованою виходячи з фактично отриманої кількості спирту етилового.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що податковий вексель погашається шляхом сплати до бюджету суми акцизного збору, розрахованої за ставками акцизного збору на готову продукцію.

Відповідно до пункту 11 Порядку, податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в повному обсязі та у зазначений у податковому векселі строк.

Сума акцизного збору, на яку погашається вексель, визначається виходячи з фактично отриманої кількості спирту (згідно з актом) та ставок акцизного збору на готову продукцію, яка зменшується на суму акцизного збору, розраховану виходячи з фактичних втрат спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених в установленому порядку, а також фактично повернутого невиправного браку.

Згідно пункту 15 Порядку, у разі коли податковий вексель не погашено у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим податковим векселем.

Положенням статті 92 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ передбачено, що протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.

Відповідно до пункту 296 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусами після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, позивач звернувся до нотаріуса для здійснення протесту у неплатежі податкового векселя (податковий вексель серії АА №0836225 від 27 листопада 2007 року, строк погашення 05 березня 2008 року) після 12-ої години наступного після закінчення терміну погашення векселя, тобто 06 березня 2008 року, у зв'язку з чим нотаріус правомірно відмовив у вчиненні протесту векселя у неплатежі.

Пунктом 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» передбачено, що при розгляді спорів, пов'язаних із виконанням зобов'язань за авалем (вексельною порукою), слід враховувати, що зазначені відносини регулюються нормами Уніфікованого закону, які відрізняються від норм про поруку (статті 553 - 559 ЦК) і про гарантії (статті 560 - 569 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 32 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, від 07.06.30 (дата приєднання України - 06.07.99) (далі по тексту – Уніфікований закон), аваліст відповідає в тому самому обсязі і на тих самих підставах, що й особа, зобов'язання якої він забезпечив авалем. Внаслідок цього аваліст, що надав аваль за векселедавця простого векселя або за акцептанта переказного, несе відповідальність перед векселедержателем незалежно від опротестування векселя в неплатежі. Крім власних заперечень, він має право висувати проти вимоги векселедержателя ті заперечення, що могли бути висунуті особою, зобов'язання якої забезпечені авалем (у тому числі стосовно строку та місця пред'явлення векселя). Зобов'язання аваліста припиняються, якщо особа, за яку він надав вексельну поруку, здійснила платіж за векселем.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Згідно статті 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Зі змісту статті 77 Уніфікованого закону випливає, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту, строку платежу, платежу, права регресу у разі неплатежу, платежу у порядку посередництва, копій, змін, позовної давності, неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків.

Виходячи зі змісту вказаних норм Конвенції, якою було запроваджено Уніфікований закон, початок перебігу трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Разом з тим слід зазначити, що встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Вказані строки застосовуються незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Це означає, що право регресу до зазначених осіб виникає у держателя векселя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом (абзац 5 ст. 44, ст. 46, абзац 4 ст. 54). Тому при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з твердження відповідача – АТ «Банк Велес» про те, що пропущення строку пред'явлення податкового векселя для здійснення протесту є підставою для втрати права на звернення з вимогою про стягнення заборгованості по непогашеному податковому векселю.

Що стосується порядку розподілу витрат, спрямованих на погашення податкового векселя, судова колегія зауважує, що відповідно до статті 47 Уніфікованого закону, всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.

Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Відповідно до ч.1 ст. 193 КАС України, особа, що подала апеляційну скаргу, може відмовитися від апеляційної скарги або змінити її до закінчення апеляційного розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2010 року апелянт подав заяву про зміну вимог апеляційної скарги, в якій він просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з АТ «Банк Велес» та ТОВ «Тетерів» заборгованість по непогашеному простому векселю у розмірі 199 100,00 грн..

Враховуючи те, що позовні вимоги Іванівською МДПІ були заявлені лише до Акціонерного товариства «Банк Велес», а в суді першої інстанції ТОВ «Тетерів» не залучалося в якості другого відповідача, колегія суддів вважає, що клопотання апелянта про зміну вимог апеляційної скарги в частині стягнення з ТОВ «Тетерів» заборгованості по непогашеному векселю в солідарному порядку не підлягає задоволенню, оскільки вказане товариство не являється відповідачем по даній справі.

Таким чином, з підстав вищенаведених обставин та зазначених норм діючого законодавства України, судова колегія приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року – задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції до Акціонерного товариства «Банк Велес» за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів» про стягнення заборгованості по непогашеному векселю – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Велес» заборгованість по непогашеному векселю серії АА №0836225 від 27 листопада 2007 року, строк погашення якого 05 березня 2008 року, в розмірі 199 100,00 грн..

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

В.С. Заяць

Повний текст постанови складено та підписано - 22.02.2010 р.