КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-2618/09 Головуючий у 1 інстанції Закаблук О.В.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Коротких А.Ю., Ситникова О.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання проведення перерахунку та виплати щомісячної державної допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2009 року позов ОСОБА_4 до УПФУ у Білоцерківському районі Київської області про зобов’язання провести нарахування та виплату недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 рік в розмірі 1 588,50 грн., задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність УПФУ у Білоцерківському районі Київської області щодо ненарахування ОСОБА_4 щомісячної державної соціальної допомоги, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано УПФУ у Білоцерківському районі Київської області провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_4, згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, який встановлений, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за період з 01.01.2008 року щомісячно до 31.12.2008 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, УПФУ у Білоцерківському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду – змінити, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_4 є дитиною війни, що підтверджується наявним у неї пенсійним посвідченням, з відміткою про присвоєння їй статусу «Дитина війни» (а.с.5).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28.12.2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були внесені зміни, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавок, встановленої для учасників війни.
Проте Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Отже, з моменту набрання чинності рішенням Конституційний Суд України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратило свою чинність з підстав визнання його неконституційним.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни .
За таких обставин, з урахуванням законодавчо визначеного розміру щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», судова колегія приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги, підлягають задоволенню лише за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, проте неправильно визначив дату, з якої необхідно зробити перерахунок та виплату вказаного підвищення.
З огляду на зазначене, позивач має право на надбавку до пенсії як дитина війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області слід задовольнити частково. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2009 року – змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області здійснити нарахування та виплату пенсії на користь ОСОБА_4 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року»
В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2009 року слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області – задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2009 року – змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області здійснити нарахування та виплату пенсії на користь ОСОБА_4 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року»
В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
А.Ю. Коротких
О.Ф. Ситников