КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-905/09 Головуючий у 1 інстанції Гришковець А.Л.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року                                                                         м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів             Федорової Г.Г.,

Коротких А.Ю., Ситникова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа – Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 17 лютого 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано дії УПСЗН Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області по здійсненню виплат, що встановлені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

Стягнуто з УПСЗН Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_4, передбачену ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування за період з 01.11.2007 р. по 31.12.2007 р. в розмірі 363,80 грн., передбачене ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії за період з 01.11.2007 р. по 31.12.2007 р. в розмірі 1819,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПСЗН Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.  

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати,  виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2) та водночас перебуває на обліку в УПФУ в Овруцькому районі Житомирської області як непрацюючий пенсіонер, у зв’язку з чим отримує допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та підвищення (доплату) до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення.

При цьому, позивач зареєстрований та постійно проживає в м. Овручі Житомирської області,  яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року /додаток 1/ віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на вищезазначену допомогу та підвищення до пенсії, які він отримував згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в конкретних розмірах, а саме: за ст. 37  Закону в період із січня по грудень 2007 року в сумі – 2,10 грн. щомісячно; за ст. 39 Закону в розмірі 10,50 грн. щомісячно.      

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі довідками.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду), громадянам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачена виплата щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, мають бути підвищені у розмірі на дві мінімальні заробітні плати, тобто відповідно до ч.1 ст.39 Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» всупереч Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, встановлено конкретні розміри таких компенсацій, зокрема:

- щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 210 тис.(2,10 грн. за гр. реф.);

- для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні  гарантованого добровільного  відселення – 1050 тис. крб. (10,5 грн. за гр. реф.).

Обговорюючи питання про правомірність проведення нарахувань та виплат допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та підвищення (доплати) до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік, судова колегія виходить з наступного.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги позивачеві за 2007 рік застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ч. 1 ст. 37 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Таким чином, в даному випадку були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють спірні правовідносини.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для їх вирішення, колегія суддів зважає на наступне.  

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними  в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Разом з тим, судовою колегією враховується, що положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього та четвертого частини першої статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України. Проте, зазначені положення втратили чинність з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, а тому до вказаної дати відповідач правомірно здійснював виплати в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Однак, ст. 99 встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Колегія суддів вважає, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії у передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі, позивач мав дізнатися в момент отримання такого підвищення, проте адміністративний позов було подано лише в жовтні 2008 року, що свідчить про пропущення позивачем річного строку звернення до суду.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні положень вищевказаного Закону та просив відмовити в задоволенні позову у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що пропущення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період до 22.10.2007 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що вимоги про перерахунок  щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства слід задовольнити за період з 22 жовтня 2007 року .

Крім цього, незважаючи на те, що позивач має право на одержання щомісячної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення на радіоактивно забрудненій території в розмірі, встановленого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки перерахунок та виплата вказаної доплати до пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду України (його територіальних управлінь), завданням якого, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення», входить призначення, перерахунок та виплата державних та додаткових пенсій, а також доплат до пенсій, передбачених вищевказаним Законом.

Згідно із ч.1 ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відповідно  до ч. 3 ст. 52 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволені адміністративного позову до такого відповідача понесені відповідачем витрати відносяться на рахунок держави.

УПФУ в Овруцькому районі Житомирської області було залучено до участі в справі не в якості відповідача, а в якості третьої особи, на яку відповідно до Закону не передбачено покладення будь-яких зобов’язань.

Оскільки позовні вимоги в цій частині позивачем були пред’явлені до неналежного  відповідача, а  в  суді першої інстанції не було вирішено питання про його заміну, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в частині задоволення позовних вимог про стягнення доплат, передбачених ч. 1 ст. 39 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, з підстав вищенаведених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню лише в частині стягнення з У правління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на його користь щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, за  період з 22.10.2007 року по 31 грудня 2007 року в  розмірі, визначеному абз.3 ч.1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Що стосується позовних вимог в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за 2007 рік, колегія суддів зважає на наступне.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України  визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Отже, правомірність дій відповідача залежить від дати виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Відповідачем до матеріалів справи додана довідка, відповідно до якої позивачу вищевказану допомогу за 2007 рік в розмірі 100,00 грн. було виплачено в липні 2007 року без зазначення конкретної дати.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, відповідач не надав доказів щодо правомірності свого рішення про виплату разової допомоги в розмірі 100 грн., то позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

Крім цього, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення обґрунтував задоволення позовних вимог щодо виплат, передбачених ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не звернувши увагу на те, що ці вимоги ухвалою суду від 17 лютого 2009 року були залишені без розгляду.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового  рішення.  

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на зазначене, апеляційну скаргу У правління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 лютого 2009 року слід задовольнити частково.        

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 лютого 2009 року – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 до У правління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» слід задовольнити частково.

Зобов’язати У правління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 недоплачену йому суму щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, за період з 22 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі, визначеному абз.3 ч.1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати У правління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі, передбаченому абз.4 ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

В решті позовних вимог слід відмовити.  

Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу У правління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 лютого 2009 року – задовольнити частково.          

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 лютого 2009 року – скасувати .  

Прийняти нову постанову, якою   позовні вимоги ОСОБА_4 до У правління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - задовольнити частково.

Зобов’язати   У правління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 недоплачену йому суму щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, за період з 22 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі, визначеному абз.3 ч.1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати   У правління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі, передбаченому абз.4 ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

В решті позовних вимог – відмовити.  

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги  безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

                       суддя

                       суддя       Г.Г. Федорова

А.Ю. Коротких

О.Ф. Ситников