КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-7104/09
№ 2а-16811/08 Головуючий у 1 інстанції Голуб А.В.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Коротких А.Ю., Ситникова О.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано протиправною відмову УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік ОСОБА_4, відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області провести донарахування та виплатити ОСОБА_4 суму недоотриманої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі 3448 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати , виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_4 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується наявним у нього посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 12.12.2005 року (а.с.2).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ зі змінами та доповненнями (в редакції до 01.01.2008 року) , щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у наступних розмірах: інвалідам IІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були внесені зміни, а саме: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Проте Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Отже, з моменту набрання чинності рішенням Конституційний Суд України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін в редакцію ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, втратило свою чинність з підстав визнання його неконституційним.
Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 5 висновку Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-III, основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату разової щорічної грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи за 2008 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положення якого були чинними на момент виплати такої допомоги, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача, а суд першої інстанції безпідставно поширив дію вказаного Рішення Конституційного Суду України на правовідносини, що вже відбулися.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області слід задовольнити. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2008 року – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2008 року – скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
А.Ю. Коротких
О.Ф. Ситников