КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-7606/09
№ 2-а-51/09 Головуючий у 1 інстанції Соколик О.І.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Заяць В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахувати недоотриману суму щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2009 року позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахувати недоотриману суму щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки, задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_4 сум щомісячного підвищення до його пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 згідно з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та забезпечити її виплату за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ у Варвинському районі Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати в частині , виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_4 є дитиною війни, що підтверджується наявним у нього пенсійним посвідченням, з відміткою про присвоєння йому статусу «Дитина війни» (а.с. 5).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28.12.2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Що стосується питання правомірності проведення нарахувань та виплат позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом позивач звернулася у січні 2009 року, про що свідчить відповідна відмітка суду першої інстанції, із зазначенням вхідного реєстраційного номеру та дати отримання позову.
В письмових запереченнях, що містяться в матеріалах вказаної справи, відповідач наполягав на застосуванні до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України, зокрема в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої позивачем суми щомісячного підвищення до її пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки.
Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом ані Кодексом адміністративного судочинства України, ані іншими законами України не передбачено, судова колегія приходить до висновку, що пропущення позивачем без поважних причин річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України, є підставою для відмови їй у задоволенні позову в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки.
Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання проведення нарахування та виплати позивачу недоотриманої суми щомісячного підвищення до її пенсії як дитині війни за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, слід визнати помилковим з підстав вищевикладених обставин.
Що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 рік, колегія суддів виходить з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були внесені зміни, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавок, встановленої для учасників війни.
Проте Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Отже, з моменту набрання чинності рішенням Конституційний Суд України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратило свою чинність з підстав визнання його неконституційним.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни .
За таких обставин, з урахуванням законодавчо визначеного розміру щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», судова колегія приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання проведення перерахунку та виплати вказаного підвищення до пенсії за 2008 рік, підлягають задоволенню лише за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для її скасування в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання проведення нарахування та виплати позивачу недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та ухвалення в цій частині нового рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2009 року – задовольнити частково.
Постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2009 року – скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області та зобов’язання проведення нарахування та виплати недоотриманої ним суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області та зобов’язання провести нарахування та виплату йому недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року – відмовити.
В іншій частині постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2009 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.С. Заяць