справа № 570/2405/18

провадження № 2/570/194/2019

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2019 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю секретаря судового засідання Кмін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним частини договору (полісу) обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ,

в с т а н о в и в:

покликаючись на помилку у договорі щодо строку його закінчення, представник позивача А .М.Усенко у поданій до суду 24 травня 2018 року позовній заяві, вимоги по якій уточнені у заяві від 21 червня 2018 року, просить визнати недійсним частину договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0096071 від 08 серпня 2017 року в період з 08 жовтня 2017 року по 07 жовтня 2018 року; визнати вищевказаний договір дійсним в період з 08 серпня 2017 року по 07 жовтня 2017 року; судові витрати покласти на відповідача.

Учасників справи відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, у поданій до суду заяві просить провести судове засідання у його відсутність.

Відповідач подав заву про розгляд справи без його участі, вказавши, що поліс був виданий строком на два місяці.

Третя особа ОСОБА_2 до суду не з"явився, пояснення не надав.

Третя особа ОСОБА_3 просить розглядати справу у його відсутність, у позові відмовити. У поданих письмових запереченнях стверджує, що, по-перше, якщо помилка і мала місце, то була викликана внаслідок власного недбальства позивача як сторони договору і не є підставою для визнання правочину недійсним. По-друге, помилка впливає на розрахунок потенційної вигоди позивача при укладенні договору. По-третє, саме позивачем як страховиком подані дані до МТСБУ, і лише при настанні страхової події позивач звернувся з позовом. По-четверте, сам позивач як на підставу відмови у виплаті покликається на те, що внутрішні договори обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

Зважаючи на те, що явку сторін не визнано обов`язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, 08 серпня 2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_1 укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу № АМ/0096071, в результаті чого у період з 08 серпня 2017 року по 07 жовтня 2018 року забезпеченим транспортним засобом став автомобіль «Шкода Октавія», д.р.н. НОМЕР_1 . Страховий платіж у розмірі 121,50 грн. сплачений відповідачем 08 серпня 2017 року, про що свідчить запис у Полісі.

05 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із повідомленням про настання події - ДТП, при цьому у нього був вказаний поліс. В повідомленні ОСОБА_2 вказав, що 03 лютого 2018 року о 11 годині 10 хвилин у м.Києві на Харківській площі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу «Шкода Октавія», д.р.н. НОМЕР_1 під його керуванням, транспортного засобу «Ореl», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , та транспортного засобу «Ніссан», д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 . В результаті вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Проведеною службовою перевіркою Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» встановлено, що Поліс № АМ/0096071 оформлений з помилкою в даті закінчення строку його дії. Замість правильного «по 07 жовтня 2017 року» помилково вказано «по 07 жовтня 2018 року. Тобто, Поліс був виписаний замість двох місяців на чотирнадцять місяців.

ОСОБА_7 - страховий агент по договору доручення № 50406/1809/15 від 02 квітня 2015 року у своїй пояснювальній записці повідомила, що при укладанні вищевказаного Поліса допустила помилку в пункті 3 (строк дії), а саме не вірно вказала рік його закінчення. При виявленні помилки вона звернулась до ОСОБА_1 , який повідомив, що забезпечений автомобіль «Шкода Октавія», д.р.н. НОМЕР_1 продав, а поліс №АМ/0096071 можливо залишився в салоні автомобіля. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що попереджував покупця ( ОСОБА_2 ), що Поліс №АМ/0096071 діє лише два місяці.

Позивач вважає, що факт укладання Полісу №АМ/0096071 строком саме на два місяці підтверджується розрахованим розміром сплаченого мінімального страхового платежу у розмірі 121,50 грн., та в п.9 Полісу (базовий платіж та коефіцієнти, що застосовувались для розрахунку розміру страхового платежу) К (строк) проставлено коефіцієнт - 0,30.

З метою виправлення помилки в Полісі №АМ/0096071 позивачем направлено відповідачу та третій особі відповідні листи, в яких пропонувалось з`явитись до офісу ПрАТ «СК «Провідна» для отримання належним чином оформленого договору страхування, однак вказане прохання залишилось поза увагою сторін.

Заступник начальника управління патрульної поліції у м.Києві Д.А.Євдокимов повідомив позивача, що 27 квітня 2018 року відносно ОСОБА_2 складена постанова за ч.1 ст.126 КпАП України, але строк притягнення до адміністративної відповідальності сплинув.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Згідно ст.18 Закону факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно з положеннями ст.17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" внутрішні договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

Ст.982 ЦК визначено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Відповідно до ст.998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом, а саме, якщо 1) його укладено після настання страхового випадку; 2) об`єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,п`ятою та шостою ст.203 ЦК України. Ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Так, за правилами ст.217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише окремі його частини й обставини справи свідчать, що він був би вчинений і без включення недійсної частини, в даному конкретному випадку укладення Договору (полісу) з перевищенням річного строку, встановленого спеціальним законом.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Зі змісту ст.5 ЦК вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Судом встановлено, що у відповідності до вимог ст.203 ЦК України при укладанні договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0096071 від 08 серпня 2017 року були дотримані всі передбачені законодавством істотні умови договору, які були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. Окрім того, на момент укладання договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою страхової компанії на оспорюваному полісі.

Так, позивачем не наведено підстав недійсності правочину, визначених в ст.215 ЦК України, його чинність, в порядку ст.983 ЦК України настала з моменту внесення першого страхового платежу, відповідачем ОСОБА_1 були вчинені всі необхідні дії для укладання даного полісу, за дії представника страхової компанії він чи треті особи не можуть нести відповідальність, а отже підстав для визнання частини договору (полісу) недійсним внаслідок помилки - немає, а відтак заявлені вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на сторону, яка їх понесла.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у позові Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним частини договору (полісу) обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" /01032, м.Київ, вул.Т.Шевченка, 37/122

Відповідач: ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий по АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 28 серпня 1996 року, РКНОПП НОМЕР_5 /.

Треті особи:

ОСОБА_2 /02218, проживаючий АДРЕСА_2

ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючий АДРЕСА_3 , РКНОПП НОМЕР_6

Повне судове рішення виготовлено 02 січня 2020 року.

Суддя: Кушнір Н.В.