КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-4410/09
2а-18975/07 Головуючий у 1 інстанції Ракалович В.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Коротких А.Ю., Ситникова О.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області про стягнення 5505, 30 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року позов ОСОБА_4 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 2005 по 2007 роки в розмірі 5505, 30 грн. задоволено частково.
Визнано дії УПФУ в Богунському районі м. Житомира неправомірними.
Стягнуто з УПФУ в Богунському районі м. Житомира на користь ОСОБА_4 заборгованість по виплаті надбавки до пенсії в розмірі 742,65 грн.
В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ в Богунському районі м. Житомира подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивач просив визнати неправомірними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати щорічної разової матеріальної допомоги, як учаснику бойових дій за період з 2005 по 2007 роки в меншому розмірі, ніж це визначено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та визнати право на нарахування розміру разової грошової допомоги, як дитині війни та зобов’язати відповідача провести нарахування розміру щорічної разової матеріальної допомоги, як дитині війни за вищевказаний період, а також просив стягнути заборгованість по недоотриманій щорічній одноразовій допомозі як дитині війни в розмірі 5505,30 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому, відповідно до норм ст. 6 Закону, учасниками бойових дій визнаються:
1) військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчизняної воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн;
2) учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
(абзац другий пункту 2 частини першої статті 6 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 15.12.2005 р. N 3200-IV)
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України;
3) військовослужбовці, а також особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які в період Великої Вітчизняної війни проходили службу в містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії;
4) особи вільнонайманого складу Збройних Сил, військ і органів Міністерства внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які займали штатні посади у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни та інші періоди ведення бойових дій або перебували в ці періоди у містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії;
5) колишні військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, а також колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших формувань, що брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп фашистської Німеччини та інших незаконних формувань і груп на території колишнього Союзу РСР;
6) працівники спеціальних формувань Народного комісаріату шляхів, Народного комісаріату зв'язку, Народного комісаріату охорони здоров'я, плаваючого складу промислових і транспортних суден і льотно-підйомного складу авіації Народного комісаріату рибної промисловості колишнього Союзу РСР, морського і річкового флоту, льотно-підйомного складу авіації Головного управління Північного морського шляху, переведені у період Великої Вітчизняної війни на становище осіб, що перебували у лавах Червоної Армії і виконували завдання в інтересах армії та флоту в межах тилових кордонів діючих фронтів або оперативних зон діючих флотів, а також члени екіпажів суден транспортного флоту, які були захоплені в портах фашистської Німеччини 22 червня 1941 року на порушення Конвенції про становище ворожих торгових суден на початку воєнних дій (Гаага, 1907 рік);
7) особи, які в період Великої Вітчизняної війни перебували у складі частин і підрозділів діючої армії та флоту як сини, вихованці полків і юнги до досягнення ними повноліття;
8) особи, які брали участь у бойових діях проти фашистської Німеччини та її союзників у роки другої світової війни на території інших держав у складі армій союзників колишнього СРСР, партизанських загонів, підпільних груп та інших антифашистських формувань;
9) працівники сфери культурного обслуговування фронтів, які в період Великої Вітчизняної війни або в період ведення бойових дій в інших державах виступали перед воїнами діючих армій, флотів, військових з'єднань і контингентів;
10) особи, які в період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року працювали на підприємствах, в установах і організаціях міста Ленінграда і нагороджені медаллю "За оборону Ленінграда", та особи, нагороджені знаком "Жителю блокадного Ленінграда", а також особи, які з 30 жовтня 1941 року по 4 липня 1942 року брали участь у обороні міста Севастополя і нагороджені медаллю "За оборону Севастополя";
(пункт 10 статті 6 у редакції
Закону України від 18.11.2004 р. N 2202-IV)
11) особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час;
12) особи, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років;
(пункт 12 частини першої статті 6 у редакції
Закону України від 23.02.2006 р. N 3505-IV)
13) військовозобов'язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій;
14) військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій;
15) військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР;
16) вояки Української повстанчої армії, які брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 роках, які не вчинили злочинів проти миру і людства та реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні";
17) військовослужбовці та особи, які були зараховані до частин місцевої протиповітряної оборони Народного Комісаріату внутрішніх справ колишнього Союзу РСР і брали безпосередню участь у відбиванні ворожих нальотів, ліквідації наслідків бомбардувань та артилерійських обстрілів, що здійснювалися спеціально сформованими частинами.
Як вбачається з матеріалів справи, до жодної категорії осіб, перелік яких наведений у ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач не відноситься і статусу ветерана війни чи учасника бойових дій також не має, а тому вимоги стосовно визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати щорічної разової матеріальної допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за період з 2005 по 2007 роки до задоволення не підлягають.
Що стосується вимог про нарахування розміру щорічної разової матеріальної допомоги, як дитині війни за період з 2005 по 2007 роки та стягнення 5505,30 грн., колегія суддів зважає на наступне.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, вимог про зобов’язання провести нарахування та виплату недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, позивач не заявляв.
Положення цього Закону, виплату щорічної разової матеріальної допомоги, як дитині війни не передбачають.
Крім цього, як вбачається з довідки УПФУ в Богунському районі міста Житомира Житомирської області від 04.12.2007 р. № 9480, позивач перебуває на обліку в даному управлінні і отримує пенсію за віком, а підвищення до пенсії як дитині війни не отримує, оскільки з відповідними вимогами ОСОБА_4 не зверталася.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції прийняв рішення щодо вимог, яких позивач не заявляв. В матеріалах справи відсутні заяви ОСОБА_4 про зміну чи доповнення позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Однак, матеріали справи не містять доказів, що суд застосував положення цього Закону, прийнявши постанову поза межами позовних вимог.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області слід задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області про стягнення 5505, 30 грн. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області про стягнення 5505, 30 грн. відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
А.Ю. Коротких
О.Ф. Ситников