КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-41191/08
№ 2а-13643/08 Головуючий у 1 інстанції Закаблук О.В.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Коротких А.Ю., Ситникова О.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання проведення нарахування та доплати одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано дії УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області в частині відмови у перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік ОСОБА_4 в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов’язано УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією (а.с.5) та інвалідом ІІ групи.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інвалідам ІІ групи повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання неправомірними дій УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_4 недоотриманої одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Отже, правомірність дій відповідача залежить від дати виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Відповідачем до матеріалів справи додана довідка, відповідно до якої позивачу вищевказану допомогу за 2007 рік в розмірі 120,00 грн. нараховано в квітні 2007 року (а.с.10). Однак, як вбачається з матеріалів справи, виплата даної допомоги була проведена 28.12.2007 року (а.с.13).
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого втратили чинність на момент виплати такої допомоги, не виконав взяті державою зобов'язання та порушив права позивача, а тому позовні вимоги задоволені судом першої інстанції правильно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області слід залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2008 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області – залишити без задоволення, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2008 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
А.Ю. Коротких
О.Ф. Ситников