Судове рішення 22-а-3193/09 від 21.09.2010

Судове рішення #8420366

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-3193/09

№ 2-а-53/09 Головуючий у 1 інстанції Шевчук А.В.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Коротких А.Ю., Ситникова О.Ф.,

Скирді Б.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2009 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року ОСОБА_5 (далі – позивач) звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до Львівської міської ради (далі – відповідач, Львівська міськрада), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні його заяви від 23 липня 2008 року про передачу у власність земельної ділянки розміром 0,10 га у м. Львові для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки); зобов’язати відповідача з моменту набрання судовим рішенням законної сили, вчинити дії по розгляду його заяви від 23 липня 2008 року та прийняти відповідне рішення про передачу у власність земельної ділянки розміром 0,10 га у м. Львові для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки). Крім того, позивач просив заборонити відповідачу вчиняти дії по відмові у розгляді питань, пов’язаних із безоплатним наданням земельних ділянок у власність.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2009 року відмовлено у відкритті провадження по даній справі з підстав неналежного її розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2009 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір з урахуванням обставин та наявних в справі доказів не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державних влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (цих осіб), відповідно прийнятих чи вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Положенням статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно п.п. «в» п.3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у розмірі не більше 0,10 гектара (п.п. «г» п.1 ст. 121 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України).

Згідно з п.п. «а» п. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки серед іншого здійснюється шляхом визнання прав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач – ОСОБА_5 в порядку ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», звернувся до відповідача із заявою, в якій посилаючись на вимоги статей 81, 116 та 121 Земельного кодексу України, просив надати йому у власність земельну ділянку розміром 0,10 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації.

У відповідь на звернення, позивач отримав листа за підписом начальника Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.08.2008 року № 3-с-16683/2403, в якому повідомлялося про відсутність підстав для передачі йому у власність вказаної земельної ділянки, по причині ненадання ним відповідних документів, як на підтвердження факту користування земельною ділянкою.

Вказаний лист позивач розцінює як відмову у належному розгляді його заяви, оскільки на його думку відповідач мав би прийняти по даному питанню відповідне рішення про задоволення або ж відмову у задоволенні вимог його заяви.

При цьому позивач вважає, що дії відповідача по відмові у розгляду заяви, створюють перешкоди в реалізації ним конституційного права власності на землю.

Виходячи з характеру даних правовідносин, колегія суддів зауважує, що предметом спору по даній справі є земельна ділянка розміром 0,10 га, право вимоги на яку позивач намагається посвідчити державним актом на право власності на землю, шляхом безоплатної передачі її у власність.

Із системного аналізу статті 15 ЦПК України випливає, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

На думку колегії суддів, в даній справі відсутній публічно-правовий спір, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у cфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, а пов’язані з реалізацією його права на безоплатну передачу у власність земельної ділянки, на яку він претендує шляхом оформлення відповідних правовстановлюючих документів. Такі вимоги повинні вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2009 року про відмову у відкритті провадження у справі - залишити без задоволення .

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2009 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Оболонського районного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

Г.Г. Федорова

А.Ю. Коротких

О.Ф. Ситников

Повний текст ухвали складено та підписано - 01.03.2010 р.