КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-7286/09
№ 2а-10555/08 Головуючий у 1 інстанції Островська О.О.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Заяць В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано дії УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області неправомірними та стягнуто з нього на користь ОСОБА_4 недоотриману суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 1510 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати , виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 15.06.2000 року Київською обласною державною адміністрацією (а.с.5) та інвалідом ІІІ групи.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інвалідам ІІІ групи повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно довідки виданої Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, позивачу була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 90,00 грн., тобто в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.
В ідповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні положень вищевказаного Закону та просив відмовити в задоволенні позову у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Отже, пропущення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Крім цього, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції також не було враховано наступних обставин.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на відповідні роки зупинено.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Відповідачем, допомога на оздоровлення позивачу в 2006 році була виплачена в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв’язку з чим позовні вимоги є безпідставними.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області слід задовольнити. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2008 року – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2008 року – скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.С. Заяць