ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2010 року № 3770/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання незаконним і скасування висновку про доцільність призначення опікуном, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2008 року позивач звернувся в суд з позовом до Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання незаконним і скасування висновку про доцільність призначення опікуном, де зокрема ставила питання про визнання протиправним висновку ради опіки і піклування Косівської РДА від 12.06.2008 року про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, просила скасувати вказаний висновок та зобов’язати раду опіки і піклування Косівської РДА розглянути її заяву та надати висновок про доцільність призначення її опікуном зазначеної вище недієздатної особи.
26 листопада 2008 року Косівським районним судом Івано-Франківської області було прийнято постанову в даній адміністративній справі, згідно якої в задоволені позову було відмовлено.
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржила позивач, яка покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, в зв’язку з чим просить постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції проігнорував очевидний факт, що оскаржуваним висновком суб’єкту владних повноважень було порушено її законні права на одержання висновку про доцільність призначення її опікуном недієздатної особи, такий висновок суперечать вимогам ст.ст. 63,64 ЦК України.
Сторони, третя особа та їх представники в судове засідання не явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, постанова суду першої інстанції скасуванню та провадження в справі закриттю, з наступних підстав.
Розглядаючи спір та приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що поданий на розгляд спір підвідомчий адміністративним судам.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач звернувся з позовом в якому вказувала, що відповідач внаслідок прийняття оскаржуваного висновку, порушив її гарантоване право, як особи яка перебуває у родинних стосунках з недієздатною особою, бути призначеною опікуном такої особи.
Таким чином, вбачається, що позивач звертаючись до суду з позовом, фактично просила захистити її право бути призначеною опікуном недієздатної особи.
Право громадян на опікунство передбачено, як нормами ЦК України так і нормами Сімейного кодексу України.
Ця обставина є вирішальною для висновку про те, що ця справа має розглядатися судом цивільної юрисдикції.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Компетенція адміністративних судів згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 того самого Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
За обставин, коли заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, участь державного органу у процесі забезпечення реалізації прав громадян, пов’язаних з опікунством над недієздатними особами, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Таким чином, з огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин, та обставин встановлених судом першої інстанції, слід зробити висновок, що в даному випадку наявно спір, який підлягає захисту на підставі норм цивільного та сімейного кодексів України, в порядку цивільного судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що компетенція Косівського районного суду Івано-Франківської області, як адміністративного суду не поширюється на даний спір, що виник з правовідносин пов’язаних з встановленням опікунства над недієздатною особою, який не є публічно-правовим, а тому постанова підлягає скасуванню, провадження у даній справі закриттю, а подана апеляційна скарга частковому задоволенню.
Поряд з цим, позивач ОСОБА_1 вправі звернутись до суду для вирішення даної справи в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.4 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 203, п.4 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2008 року в справі № 2-а-120/08 – скасувати, а провадження у справі – закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: О.Б.Заверуха
Д.М.Старунський
Ухвала в повному обсязі складена 28.01.2010 року.