ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року № 21270/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді – Олендера І.Я.,
суддів – Улицького В.З., Носа С.П.,
при секретарі судового засідання – Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення коштів, зобов’язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИЛА :
В січні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоотримані кошти на утримання дитини з лютого 2008 року по вересень 2008 року в розмірі 3068, 49 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а саме 392, 15 грн., зазначивши, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 01.01.1993 року (із наступними змінами та доповненнями, внесеними Законами України), їй як матері малолітньої дитини, що здійснює догляд за дитиною, повинна надаватися допомога в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом, але виплати проводились не в повному обсязі.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в користь ОСОБА_2 недоплачену суму державної допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення у розмірі 3460, 64 грн.
Не погодившись з постановою, Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» передбачено відповідний обсяг видатків на здійснення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вважає, що ними здійснені виплати у відповідності до чинного законодавства. Не враховано норми ст. 19 Конституції України.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір»ю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач є непрацюючою, перебуває на обліку в Шевченківському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, яке здійснює нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .
Згідно Конституції України, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року N 2017-III, позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
У відповідності до ст.ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
Згідно вимог ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2007 року – 434 грн., з 1 квітня 2007 року – 463 грн., з 1 жовтня 2007 року – 470 грн. Отже, позивачу слід провести перерахунок та виплатити допомогу в розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Відповідно до частини 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що полягає в наступному.
Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, то судом першої інстанції не враховано, що згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 (далі Закон № 107-6) затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 01 січня-526 грн., з 01 квітня – 538 грн., з 01 липня – 540 грн., а згідно пункту 23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Саме тому у 2008 році допомога нараховувалась та виплачувалась відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та положень Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності» № 1105-14 від 28.12.2007 року, яким визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2009 року в справі № 2а-197/09 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий :
Судді : Олендер І.Я.
Улицький В.З.
Нос С.П.
Повний текст постанови виготовлено 19.02.2010 р.