ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2010 року № 342/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2008 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення недоотриманих сум грошової допомоги на оздоровлення, -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив через протиправність дій відповідача, щодо невиплати грошової допомоги на оздоровлення, стягнути недовиплачені суми допомоги на його користь за період 2005-2008 років, та зобов’язати відповідача з 2009 року проводити виплати на підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскаржуваною постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2008 року в даній справі позов було задоволено, стягнуто з відповідача в користь позивача 7 868 грн. 30 коп. недоотриманої допомоги на оздоровлення за період з 2005 року по 2008 рік включно; зобов’язано відповідача виплачувати одноразову допомогу на оздоровлення з 2009 року відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зазначена постанова мотивована тим, що відпов ідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, вимоги позивача,в цій частині є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право позивача, оскільки йому такі виплати за 2005-2008 роки проведено у меншому розмірі ніж передбачено Законом. Крім того, суд вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги на майбутнє, зобов’язавши відповідача в майбутньому з 2009 року проводити відповідні виплати позивачу відповідно до ст.48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з прийнятою постановою Управління праці та соціального захисту населення Галицької РДА Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову повністю.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що відповідач виплачуючи позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС в 2005-2008 роках у розмірах, визначених чинним на час проведення таких виплат законодавством, а саме Законами України Про Державний бюджет України на відповідні роки та згідно Постави Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, діяв правомірно.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Галицької РДА Івано-Франківської області в судове засідання не явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він, як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, що віднесений до 2-ї категорії, має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що зі змісту вимог Законів України «Про Державний бюджет України» на 2005,2007,2008 роки не вбачається будь-яких обмежень, щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому судом першої інстанції правильно зазначено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку покликається відповідач, суперечить вимогам спеціальних законів, тому слід в даних правовідносинах застосовувати, саме такі.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою такий був до поповнений 05.10.2006 року, дія положень Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік.
На думку колегії суддів, зазначені висновки суду першої інстанції є правильними та належним чином обґрунтованими.
Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, щодо стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення на користь позивача за 2006 рік неправильно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.
На переконання колегії суддів апеляцйної інстанції, суд першої інстанції зобовязаний був врахувати, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію абзацу 4 частини 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Враховуючи те, що даний закон неконституційним у встановленому поряду не визнався, колегі суддів апеляційної інстанції, приходить до висновку про відстуність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, тому з висновками суду першої інстанції про наявність права позивача на заявлені ним виплати за 2006 рік, колегія судді не погоджується.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що Управління праці та соціального захисту населення Галицької РДА Івано-Франківської області, як суб’єкт владних повноважень, виплачуючи позивачу суму щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесеної до 2-ї категорії, у розмірі меншому, ніж це передбачено абз. 4 ч. 4 ст.48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005,2007 та 2008 роки, діяло не на підставах, що передбачені Конституцією і чинними законами України, тобто протиправно, що вказує на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції, що правильним способом захисту порушеного права в даному випадку буде зобов’язання відповідача вчинити певні дії, зокрема щодо зобов’язання нарахування та виплати відповідних недоплачених сум, які має визначити відповідач, з огляду на проведені виплати.
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати суму вказаної вище допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на майбутнє, то в цій частині позов не підлягає до задоволення, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції, не було надано доказів, що в майбутньому права та інтереси позивача будуть порушені зі сторони відповідача.
Колегія суддів, з огляду на зазначене вище вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, ухвалив рішення без дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують постанову суду першої інстанції, тому наявно підстави для її скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів –
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області – задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2008 року в справі № 2-а-62/08 – скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесеної до 2-ї категорії, у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, як це передбачено абз. 4 ч. 4 ст.48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005, 2007 та 2008 роки, з врахуванням виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
Р.М.Шавель
Постанова в повному обсязі виготовлена 12.02.2010 року.