ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2010 року № 22-а-18065/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області Державної інспекції України з контролю за цінами на постанову Господарського суду Львівської області від 30 жовтня 2008 року в справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання нечинним та скасування рішення № 126 від 24.06.2005 року, -
в с т а н о в и л а:
В липні 2005 року позивач ДТГО «Львівська залізниця» звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання нечинним та скасування рішення № 126 від 24.06.2005 року.
Постановою Господарського суду Львівської області від 30 жовтня 2008 року, в даній справі, позовні вимоги було задоволено повністю.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що здобуті Інспекцією матеріали перевірки дотримання держаної дисципліни цін на станції Івано-Франківськ Львівської залізниці, на підставі яких прийняте відповідачем рішення № 126 від 24.06.2005 року, не відповідають вимогам п.6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами та п.3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 03.12.2001 року № 298/519, так як акт перевірки від 25.03.2005 року не відповідає формі визначеній вказаними нормативними актами. Фактично встановлено, що працівники відповідача перевірку не здійснювали та прийняли рішення з порушенням п.3.8 вказаної вище Інструкції. З самого Акту перевірки не можливо встановити правильність сум, які позивач нараховував споживачам за надані послуги, і які суми він отримав та правильність сум, обчислених перевіряючими, що унеможливлює встановити суму яка є необґрунтовано одержаною виручкою. Крім того, відповідачем не враховано вимоги ст.250 ГК України, щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Вказану постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив відповідач – Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області Державної інспекції України з контролю за цінами, представник якого в поданій апеляційній скарзі вказує на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить таку скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог, відмовити в повному обсязі.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі, представник апелянта покликається на те, що судом фактично визнано правомірним дії позивача, щодо застосування при наданні послуг з перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом – вказівок телеграм Укрзалізниці, які змінювали державні регульовані тарифи на даний вид послуг і встановлювали більші коефіціенти, що суперечить вимогам Закону України «Про ціни і ціноутворення». Перевірка позивача була здійснення без порушень і висновки викладені у акті неспростовно доводять порушення позивача, за що було прийнято відповідне рішення, що оскаржується, яке відповідає вимогам чинного законодавства.
Представники сторін в судове засідання не явились, хоча належним чином були повідомлені про час, місце та дату апеляційного розгляду, відтак на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи начальником Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області Овсянецькою О.М. на підставі посвідчення від 18.03.2005р. № 101, виданого Державною інспекцією з контролю за цінами в Івано-Франківській області, проведено перевірку на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.03.2005р. № 64 «Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки» щодо порядку застосування тарифів та коефіцієнтів за надані послуги залізничним транспортом на Львівській залізниці, в процесі проведення якої було виявлено порушення державної дисципліни цін, а саме станцією Івано-Франківськ Львівської державної залізниці на підставі телеграми Укрзалізниці отримано плату за перевезення порожніх приватних (власних) вагонів в розмірі 26332 грн. та застосовано коефіцієнт 1,206, замість застосування коефіцієнту встановленого Міністерством транспорту і зв’язку України в розмірі 0,965, при застосуванні якого було б отримано плату в сумі 21070,00 грн.
У складеному і підписаному начальником Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області Овсянецькою О.М. акті перевірки від 25.03.2005 р. визначено розмір необгрунтовано отриманої виручки за період з 15.04.2004 р. по 14.07.2004 р. за рахунок розрахунку плати за перевезення порожніх (власних) вагонів (код вантажу 421049) із застосування зміненого коефіцієнту 1,206 до Збірника тарифів, внаслідок чого нараховано відправникам плату за дану послугу ( з застосуванням коефіцієнту 1,206) на суму 26332,00 грн., замість 21070,00 грн. ( з коефіцієнтом 0,965), або на 5262,00 грн. більше, тобто було встановлено завищення рівня діючих державних тарифів, затверджених наказами Мінтрансу України від 15.11.1999 року № 551 та від 27.12.2002 року № 934.
Акт перевірки від 25.03.2005 р. підписаний представниками станції Івано-Франківськ Львівської залізниці із запереченнями до нього.
Згідно Рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 126 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін» від 24.06.2005 р., прийнятого в результаті розгляду матеріалів перевірки станції Івано-Франківськ Львівської залізниці, а саме Акту перевірки Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області від 24.06.2005 р., вирішено вилучити у Львівської державної залізниці в дохід бюджету м. Львова 15786,00 грн.
Так з матеріалів справи вбачається і не заперечується позивачем, що ним при наданні послуг з перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом виконувались вказівки телеграм Укрзалізниці, які змінювали державні регульовані тарифи на даний вид послуг і встановлювали більші коефіцієнти 1,206, замість 0,965 встановлених наказами Міністерства транспорту та зв'язку від 15.11.1999 р. № 551 та від 27.12.2002 року № 934, згідно із яким затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, чим порушено ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ст. 190 ГК України, відповідно до яких вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг) за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Таким чином вбачається, що позивач не врахував, що стягуючи плату із споживачів за послуги із перевезення порожніх (власних) вагонів в розмірі, згідно із телеграмами Укрзалізниці - органу, якому згідно чинного законодавства не надано повноваження встановлювати тарифи на перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом та, який всупереч ст. 19 Конституції України, перевищивши свої повноваження, видав низку телеграм якими встановив більші коефіцієнти на вказані послуги, він діяв неправомірно.
Відтак позивач повинен був керуватись в таких випадках нормативно-правовими актами Міністерства транспорту та зв'язку України, яке, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» уповноважений встановлювати тарифи на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполучені (крім приміських перевезень).
На думку колегії суддів є обґрунтованою позиція відповідача про те, що при встановленні розміру оплати за перевезення порожніх власних вагонів за період охоплений перевіркою, позивачу слід було керуватися саме наказами Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.11.1999 р. №551 «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України» (Тарифне керівництво №1) та від 27.12.2002 року № 934 , внаслідок чого ним порушено ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».
При цьому, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що винесення відповідачем рішення про застосування економічних санкцій та звернення про стягнення їх в судовому порядку суперечить ст. 14 Закону «Про ціни і ціноутворення», оскільки Держінспекція цін не списувала суму економічних санкцій з рахунку позивача на підставі ухваленого нею рішення, а у відповідності до вимог законодавства звернулась з позовом до суду з метою ухвалення судового рішення.
Також помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що чинним законодавством встановлено вимогу щодо кількості перевіряючих та заборону перевіряти суб'єкт господарювання у кількості перевіряючих, меншій, ніж 2 особи, оскільки в жодному нормативно-правовому акті, зокрема в Інструкції про застосування економічних та фінансових санкцій, органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну 03.12.01 р. № 298/519р. та в постанові Кабінету Міністрів України від 13.12 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» не встановлено вимогу щодо кількості перевіряючих осіб та не міститься заборони про здійснення перевірки юридичних осіб у складі менше 2 осіб .
Поряд з цим висновок суду першої інстанції про те, що сума необгрунтовано отриманої виручки в розмірі 5262,00 грн. не є підтверджена документами первинного обліку, є правильним, оскільки вона зазначена лише в акті від 25.03.2005 року до якого не було долучено додатків, зокрема Розрахунку зайво отриманої виручки, в якому було б зазначено реквізити первинних документів, які стали підставою для обрахунку суми виручки .
Відтак з огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суму необгрунтовано отриманої виручки в розмірі 5262,00 грн., зазначену лише в Акті перевірки та правильність її визначення не вбачається за можливе перевірити, через відсутність відповідного розрахунку та первинних документів, які відповідачем не подано не зважаючи на те, що це пропонувалось зробити, як судом першої так і апеляційної інстанції.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що економічні санкції згідно із рішенням Держінспекції цін застосовано до ДГТО «Львівська залізниця» за порушення державної дисципліни цін від 24.06.2005 року за період з 15.04.2004 року до 14.07.2004 року, тоді як відповідно до вимог ст. 250 ГК України повинні бути застосовані за період з 24.06.2004 року до 14.07.2004 року.
Оскільки під час апеляційного розгляду представником відповідача не було долучено уточнених розрахунків необгрутовано отриманої виручки, то таку не вбачається за можливе вирахувати за період з 26.06.2004 року до 14.07.2004 року, що вказує на те, що відповідачем при прийняті рішення, що оскаржується не було дотримано критеріїв визначених ч.3 ст.2 КАС України.
При цьому, слід зазначити, що судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.4 ст. 11 КАС України вживались заходи необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, зокрема вживались заходи, щодо з’ясування розміру плати отриманої позивачем за надання послуг станцією Івано-Франківськ Львівської залізниці по перевезенню порожніх вагонів із застосуванням підвищених коефіцієнтів на підставі телеграм Укрзалізниці за період з 24.06.2004 року по 14.07.2004 року.
З огляду на це колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що прийняте рішення відповідачем, як суб’єкту владних повноважень № 126 від 24.06.2005 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що правильно вирішено судом першої інстанції.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення № 126 від 24.06.2005 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін» на суму 15786,00 грн.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно вимог ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
За вказаних обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції, відповідає вимогам ст.ст. 2,10,11,71,72,86,138,143,159,161-163 КАС України, прийнята з дотриманням норм матеріального права, висновки суду в цілому відповідають обставинам справи, і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області Державної інспекції України з контролю за цінами – залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 30 жовтня 2008 року в справі № 2/522-7/25 – без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
В.М.Каралюс
Ухвала в повному обсязі складена 05.02.2010 року.