ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2010 року № 169/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді Любашевського В.П.
суддів Заверухи О.Б.
Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львова справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області на постанову Старовижівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області про нарахування і виплату недоплаченої підвищеної пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2008 року позивач – ОСОБА_2 звернувся у Старовижівський районний суд Волинської області із позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області. У позовній заяві просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області нарахувати на свою користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу на 2006 – 2008 роки в сумі 3600 грн.
Постановою Старовижівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року в розмірах згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постанова суду мотивована тим, що позивач визнаний дитиною війни і користується пільгами приналежними до цього статусу. Також суд зазначив, що норми Закону України «Про Державний бюджет в Україні на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет в Україні на 2008 рік» які зупиняли гарантоване ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право, визнані неконституційними рішеннями Конституційного суду України від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року. Такі рішення мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді спорів пов’язаних із такими правовідносинами.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що не прийнято жодного нормативно – правового акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку обчислювати оспорювану допомогу. Також зазначає, що встановлений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсії призначеної на підставі цього Закону, а не Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З’ясувавши обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін, з наступних підстав:
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у справі є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням, копія якого долучена до матеріалів справи.
В силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надану ст. 6 Закону соціальну гарантію. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними.
Тому, у 2007 році, право на підвищення пенсії яка виплачувалася позивачу надавалося у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30 % мінімальної пенсії за віком, а у 2008 році - з 22.05.2008 року по 24.11.2008 року, оскільки ч. 2 ст. 11 КАС України, суду першої інстанції надано право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Окрім вказаного, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов’язання відповідача виплатити оспорювану надбавку за 2006 рік, оскільки п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п. 17 ст. 77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виплати позивачам підвищення до пенсії за 2006 рік.
При цьому слід зазначити, що пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися із урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та відповідними нормами Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2008 рік.
Разом із тим, судова колегія визнає безпідставними доводи апелянта про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.
Попри правильне по суті вирішення судом першої інстанції справи, колегія суддів вбачає підстави для уточнення оскаржуваної постанови, оскільки слід конкретизувати періоди протягом яких підлягає виплаті оспорювана надбавка до пенсії та вказати, що надбавку до пенсії слід нарахувати та виплатити із урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Старовижівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2008 року у справі № 2-а-134/08 – без змін, уточнивши її резолютивну частину, та зазначити:
зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 24.11.2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя В. П. Любашевський
Судді О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін