УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/4642/19 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 43 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу №296/4642/19 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання дій щодо відмови у приватизації квартири незаконними та зобов`язання провести приватизацію,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 16 вересня 2019 року, яке ухвалене суддею Сингаївський О.П. у м. Житомирі,

встановив:

У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у якому, просив визнати незаконними дії Житомирської міської ради щодо відмови у приватизації квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача провести приватизацію. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у вказану квартиру разом із сім`єю вселився у 2005 році з дозволу Житомирської міської ради. З метою реалізації своїх житлових прав 09 травня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про приватизацію вказаної квартири, в задоволенні якої йому було відмовлено. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд при вирішенні справи не врахував, що на підставі рішення виконавчого комітету міської ради № 543 від 13 листопада 2013 року позивачу надано дозвіл на постійну реєстрацію на житлову площу 17,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

Від Житомирської міської ради до суду надійшов відзив, в якому рішення першої інстанції відповідач вважає обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, оскільки відсутність у позивача ордеру є беззаперечною підставою для відмови у приватизації квартири. У зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином, до суду надали заяви, в яких просили справу розглянути в їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26 січня 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18), що підтверджується довідкою ТОВ «Керуюча компанія «КомЕнерго-Житомир» № 676 від 23 травня 2018 року та встановлено рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 04 квітня 2018 року у цивільній справі № 296/3661/18.

Останнім також встановлено, що виконавчий комітет Житомирської міської ради надав дозвіл на заселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 тимчасово до вирішення питання постійного місця проживання з тимчасовою реєстрацією терміном на 1 рік з обов`язковим проведенням розрахунків за комунальні послуги та по квартирній платі.

Ордер на вказане житлове приміщення позивачу не видавався.

03 травня 2018 року Абрамович звернувся до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , у задоволенні якої, згідно відповіді Управління житлового господарства Житомирської міської ради № 1-592 від 24 травня 2018 року, йому було відмовлено, у зв`язку з відсутністю ордеру, який надається виконавчим комітетом місцевої ради (а.с. 10-11).

05 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирської міської ради із заявою про зарахування його та його сім`ї на квартирний облік. Згідно відповіді Житомирської міської ради № 25/А-3035 від 05 квітня 2019 року заявнику було роз`яснено, що така заява з переліком документів має подаватись до Центру надання адміністративних послуг міської ради, оскільки взяття громадян на квартирний облік за місцем проживання - це адміністративна послуга (а.с. 6-7).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки у позивача відсутній ордер на зазначену квартиру, то відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у приватизації квартири. А також у зв`язку з тим, що вимога про зобов`язання відповідача провести приватизацію квартири є похідною від первісної вимоги щодо визнання незаконними дій щодо відмови у приватизації, позивачу відмовлено у її задоволенні.

Колегія суддів вважає такі висновки правильними з огляду на наступне.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина друга статті 1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Встановлено, що позивач, який зареєстрований та проживає у спірному житловому приміщенні, участі у приватизації державного житлового фонду не брав, житлові чеки не використовував.

Згідно з частиною 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення, яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення встановлюють порядок передачі квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передачу житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Частинами 1,4 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Вивчивши матеріали справи, колегія вважає, що суд першої інстанції вірно визначився із застосованими при ухваленні рішення цивільно-правовими нормами. Крім того, висновки районного суду щодо обґрунтованості відмови ОСОБА_1 у приватизації зумовлені відсутністю в останнього ордеру на зазначену квартиру, що є обов`язковою умовою, відповідає вимогам п.п. 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), з жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Посилання позивача на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 04 квітня 2018 року у цивільній справі № 296/3661/18, яким визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23 липня 2008 року за № 537 «Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян» в частині включення до фонду житла для тимчасового проживання громадян квартири АДРЕСА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки з останнього не вбачається обов`язку відповідача по справі видати позивачу ордеру на вказану квартиру або її приватизацію.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для задоволення позову немає.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і на законність оскаржуваного рішення не впливають, а зводяться лише до переоцінки доказів.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 16 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст складено 17.01.2020