Справа № 2-1030/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 березня 2010 року                                                                                                                                       м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінвест», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

16 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 15 березня 2006 року о 18 годині на проспекті Повітрофлотському, 41 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів – автомобіля марки «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який є власністю ТОВ «Автоінвест», під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля марки «Шевролет» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який належить йому на праві приватної власності.

Зіткнення транспортних засобів сталося в результаті порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, що підтверджується чинною постановою Солом’янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2007 року.

У результаті зіткнення був пошкоджений автомобіль позивача.

На відшкодування майнової шкоди просить стягнути з ТОВ «Автоінвест» 37102 гривні 96 копійок, посилаючись на акт автотоварознавчого дослідження № 14/06/06 від 29 червня 2006 року, вартість витрат на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 481 гривні 52 копійок, а також судові витрати у справі.

Крім того, просить стягнути з ОСОБА_2 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Зазначає, що йому було завдано тілесних ушкоджень та він перебував на амбулаторному лікуванні. Йому були завдані психологічні та душевні переживання, оскільки він не мав можливості використовувати автомобіль за призначенням, а також був вимушений витрачати час на проведення автотоварознавчої експертизи.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с. 106, 107). Причини неявки суду не повідомили.

Суд за згодою позивача ухвалив постановити заочне рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 169.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15 березня 2006 року о 18 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Рено» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на проспекті Повітрофлотському, 41 в місті Києві, під час зміни напрямку руху не пропустив автомобіль марки «Шевролет», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, який рухався в правій полосі в попутному напрямку та здійснив з ним зіткнення. Це призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.

На підтвердження своїх доводів щодо вини відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, позивач посилається на постанову судді Солом’янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2007 року (а.с. 7) про закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постанова є чинною.

Суд вважає, що не ґрунтується на законі викладене в письмових запереченнях ОСОБА_2 (а.с. 42-44) про те, що постановою його вина не встановлена, оскільки провадження в адміністративній справі закрите в зв’язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а не в зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.  

Власником автомобіля, яким керував ОСОБА_2, є ТОВ «Автоінвест». ОСОБА_2 перебував з цим товариством у трудових відносинах.

У результаті зіткнення був пошкоджений автомобіль марки «Шевролет», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є позивач.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

На підтвердження доводів щодо розміру спричиненої майнової шкоди позивач надав суду Акт № 14/06/06 автотоварознавчого дослідження автомобіля від 29 червня 2006 року, за яким вартість майнової шкоди становить 37102 гривні 96 копійок (а.с. 9-13). Зазначена у висновку сума збитку (а.с.13) підлягає стягненню з ТОВ «Автоінвест».

Також ОСОБА_1 надав суду квитанцію про оплату ним вартості автотоварознавчого дослідження (а.с. 20), а тому суд вважає, що його вимоги про стягнення з відповідача на його користь 450 гривень підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 додаткові витрати в сумі 31 гривні 52 копійки, оскільки їх оплата позивачем нічим не підтверджена.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Суд вважає, що знайшли свої підтвердження і доводи позивача про відшкодування йому моральної шкоди, як власнику пошкодженого майна відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України. При цьому суд враховує, що позивачу були спричинені душевні страждання. Майнова шкода у добровільному порядку йому не відшкодована, що поглиблює його страждання.

З урахуванням зазначених доказів та вимог закону щодо врахування принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.

З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

ОСОБА_1 просить суд поновити йому цей строк, оскільки він пропущений з поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що в період після дорожньо-транспортної пригоди позивач неодноразово, кожен рік, перебував на стаціонарному лікуванні у госпіталі. З 11 березня 2009 року по 16 квітня 2009 року він також перебував на стаціонарному лікуванні у Центральному госпіталі МВС України, що підтверджується довідкою № 55/4601 від 24 листопада 2009 року (а.с. 93) та випискою  історії хвороби № 2921 (а.с. 94).

Суд вважає за можливе визнати причини пропущення позивачем строку на звернення до суду поважними та поновити цей строк.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідачів слід стягнути 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Також, згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України на користь держави з відповідачів слід стягнути 371 гривню 02 копійки судового збору за вимоги майнового характеру та 08 гривень 50 копійок за вимоги немайнового характеру.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 1172 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду за захистом порушеного права.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінвест» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 37102 гривні 96 копійок, 450 гривень витрат за проведення автотоварознавчого дослідження та 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 гривень та 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінвест» на користь держави судовий збір у розмірі 371 гривні 02 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 08 гривень 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: