Справа № 2-186/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

04 березня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва

    у складі головуючого судді   Калініченко О.Б.

    при секретарі                       Кучерявець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія професійного макіяжу «Арт-Візаж»  до  ОСОБА_1,   Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України про  визнання недійсним свідоцтва України на знак  для товарів і послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищезазначеною позовною заявою до відповідачів та просив визнати повністю недійсним свідоцтво України № 101600 на знак  для товарів і послуг «АРТ-ВИЗАЖ» ,  зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності внести відповідні відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсними вказаних свідоцтв, здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

В якості правових підстав для визнання недійсними свідоцтва посилається на ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», згідно з якою свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково в разі невідповідності знака умовам надання правової охорони.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є власником прав на комбіновану торгівельну марку «АРТ-ВИЗАЖ»   за  свідоцтвом Російської Федерації  № 239031, з датою подання заявки – 27.12.3001 року та датою публікації – 12.04.2003 року, яка зареєстрована, зокрема, для товарів 03 класу МКТП «препарати для відбілювання та інші речовини для прання, препарати для чищення, полірування, обезжирювання та абразивної обробки; мила; парфумерні вироби; ефірні масла; косметичні засоби; лосьйони для волосся; зубні порошки, пасти»та послуг 35 класу МКТП «реклама; менеджмент в сфері бізнесу; адміністративна діяльність в сфері бізнесу, офісна служба».

Вказує, що позивач активно використовує вищезазначену торгівельну марку як на території Російської Федерації, так і на території України для косметичної продукції та інших товарів 03 класу МКТП.

При цьому відзначає, що Російська Федерація є країною Союзу за ст. 1 Паризької конвенції, а отже, у позивача як власника торгівельної марки  «АРТ-ВИЗАЖ» за  свідоцтвом Російської Федерації  № 239031 щодо товарів і послуг 03 та 35 класу МКТП виникли права на неї до дати подання відповідачем заявки на видачу свідоцтва України № 101600.

Відповідно до положень ст. 2 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 року, яка набула чинності для України з 25.12.1999 року, відносно охорони промислової власності громадяни (юридичні особи) кожної країни Союзу користуються в усіх інших країнах Союзу тими ж привілеями, що надаються тепер чи будуть надаватись згодом відповідними законами власним громадянам (юридичним особам), не обмежуючи при цьому прав, спеціально передбачених Паризькою конвенцією.

Згідно із положеннями абз. в) ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав  на знаки для товарів та послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним  повністю або частково у разі видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Також представник позивача посилається на положення норми ст. 6-septies Паризької конвенції, якою встановлено, що якщо агент чи представник того, хто є власником знака в одній з країн Союзу, подає без дозволу власника заявку на реєстрацію цього знаку від свого власного імені в одній чи в декількох таких країнах, власник має право перешкоджати реєстрації чи вимагати її скасування або, якщо закон країни це дозволяє, переоформлення реєстрації на свою користь, якщо тільки агент чи представник не подасть докази, що виправдовують його дію. До того ж, власник знака має право, за наявності умов, передбачених у пункті (1), перешкоджати використанню знака агентом чи представником, якщо тільки він не давав згоди на таке використання.

Тобто представник позивача вважає, що зі змісту наведеної вище норми випливає, що власник знака  в одній із країн Союзу має пріоритетне право на отримання правової охорони на торгівельну марку в інших країнах Союзу відносно своїх агентів та представників.    

Виходячи з цього, зазначає, що надання Державним департаментом правової охорони на території України комбінованому знаку для товарів і послуг «АРТ-ВИЗАЖ», який є тотожним з торгівельної маркою позивача та для тих же товарів і послуг, що є очевидним та не потребує доказуванню,  за свідоцтвом України № 1016000 від 12.01.2009 року на ім’я відповідача ОСОБА_1, який  на дату подання ним заявки – 30.05.2007 року був агентом позивача в розумінні ст. 6-septies Паризької конвенції, без дозволу, згоди або уповноваження на це позивача як власника знака в одній з країн Союзу, надає позивачу право вимагати скасування реєстрації знака – визнавати свідоцтво недійсним.

Позивач згідно умов Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 року вчинив 04.12.2009 року дії щодо розширення правової охорони торгівельної марки позивача «АРТ-ВИЗАЖ»   за  міжнародною реєстрацією № 971458 за заявкою від 29.01.2008 року на територію України, однак 26.06.2009 року від установи отримав попередню відмову в наданні правової охорони торгівельній марці позивача на території України по причині наявності ідентичного знаку, зареєстрованого в Україні раніше відповідачем ОСОБА_1

Посилається в позові на те, що, оскільки відповідач ОСОБА_1 на дату подання заявки був директором та одним з засновників ТОВ «Арт-Візаж Україна», яке є дистриб’ютором позивача, то відповідно він був і агентом (представником)  позивача на території України, а тому знав, що продукція яку виготовляє позивач, маркується торгівельною маркою «АРТ-ВИЗАЖ», що користується правовою охороною на території інших держав-членів Союзу, а тому умисно подав на реєстрацію і зареєстрував спірний знак на своє ім’я, що є порушенням прав позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач  ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, у зв’язку з тим, що, користуючись наданим йому законом правом, він прийняв рішення про відмову від свідоцтва України № 101600 на знак для товарів і послуг . До клопотання надав копію заяви про припинення у зв’язку з повною відмовою дії свідоцтва № 101600, поданої до Установи 16.02.20101 року.

Представник відповідача Державного Департаменту інтелектуальної власності МОН України в судовому засіданні проти позову заперечував.

В своїх поясненнях вказував на те, що власник свідоцтва відповідно до п.1 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарі і послуг» в будь-який час може відмовитись від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи,  тобто закон передбачає, що дія свідоцтва може бути припинена з ініціативи його власника.

Згідно з відомостями, що містяться у Базі даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг», розміщений на офіційному сайті Держдепартаменту, дію свідоцтва України № 101600 на знак для товарів і  послуг «АРТ-ВИЗАЖ» припинено повністю на підставі заяви власника свідоцтва яким є відповідач ОСОБА_1  

Відповідно до п. 1.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом міністерства освіти і науки України № 10 від 10.01.2002 року, відомості, що занесені до реєстру, зміни до них Держдепартамент публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність». Дані про публікацію зазначених відомостей заносяться до реєстру.

Таким чином, посилається представник, зазначена вище відмова власника оспорюваного свідоцтва набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені «Промислова власність». Така публікація має відбутись 10.03.2010 року, у зв’язку з чим до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг будуть внесені відповідні зміни.

За таких обставин, у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва України  № 101600, з огляду на те, що з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарі і послуг буде виключено відомості про дію зазначеного свідоцтва, Держдепартамент буде позбавлений можливості виконати рішення суду.

Враховуючи, що свідоцтво на спірний знак припинило свою дію з ініціативи власника внаслідок відмови від нього, представник Держдепартаменту вважає, що на даний час відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача, пред’явлених  до департаменту.

Представник позивача наполягав на розгляді справи за таких обставин по суті, оскільки законом передбачені різні наслідки у випадку припинення дії свідоцтва з ініціативи власника внаслідок відмови від нього та у разі визнання свідоцтва недійсним за рішенням суду.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши і проаналізувавши матеріали справи, оцінивши зібрані за справою докази, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що на ім’я відповідача ОСОБА_1 12.01.2009 року Державним департаментом   інтелектуальної власності   був зареєстрований комбінований знак для товарів і послуг «АРТ-ВИЗАЖ» за свідоцтвом України № 1016000 з датою подання заявки 30.05.2007 року щодо товарів і послуг 03 та 35 класів МКТП.

В той же час позивач є власником прав на комбіновану торгівельну марку «АРТ-ВИЗАЖ»   за  свідоцтвом Російської Федерації  № 239031, з датою подання заявки – 27.12.3001 року та датою публікації – 12.04.2003 року, яка зареєстрована, зокрема, для товарів 03 класу МКТП «препарати для відбілювання та інші речовини для прання, препарати для чищення, полірування, обезжирювання та абразивної обробки; мила; парфумерні вироби; ефірні масла; косметичні засоби; лосьйони для волосся; зубні порошки, пасти»та послуг 35 класу МКТП «реклама; менеджмент в сфері бізнесу; адміністративна діяльність в сфері бізнесу, офісна служба».

Крім того, позивачем здійснена міжнародна реєстрація  торгівельної марки позивача «АРТ-ВИЗАЖ»   за    № 971458 за заявкою від 29.01.2008 року.

Представник позивача в обґрунтування своїх позовних вимог, враховуючи специфіку відносин щодо володіння та розпорядження правами на об’єкти інтелектуальної власності, зокрема, на знаки для товарів і послуг, та виходячи з коментарю Г. Боденхаузена до  ст. 6-septies Паризької конвенції, посилається на те, що поняття «агент» чи «представник» в розумінні ст. 6-septies Паризької конвенції необхідно розуміти як особу, яка діяла в якості розповсюджувача виробу (товару), на який нанесено знак виробника (в тому числі, таким розповсюджувачем може бути, наприклад, дистриб’ютор виробника та ін.).

Так, в коментарі зазначається, що дана стаття регулює відносини між власником знака і його агентом чи представником, що стосуються реєстрації або використання знака останнім. В багатьох випадках ці відносини регулюються достатньо адекватно договором, але інколи договору немає, або ж договір є, але він не регулює чи недостатньо регулює ці питання. Крім того, іноді власник знака зацікавлений в тому, щоб його агент чи представник в даній країні здійснював з власної ініціативи необхідні заходи для охорони знака шляхом його реєстрації або, щоб він використовував знак в зв’язку з тим, що можливе використання обов’язкове в даній країні.

Якщо застосування  цього положення будуть вимагати в одній з країн Союзу, компетентні органи цієї країни повинні перш за все визначити, чи може особа, яка подала заявку на реєстрацію знака від свого імені, розглядатись в якості агента чи представника знака в одній з країни Союзу. Враховуючи ціль цього положення, сказане вище не буде, ймовірно, тлумачитись вузько з юридичної точки зору, а відповідно, дане положення буде застосовуватись й до тих, хто діяв в якості розповсюджувача виробу (товару), на який нанесено знак і який подав заявку на реєстрацію знаку від свого імені.

Суд повністю погоджуються з даним визначенням, приведеним як підставою своїх вимог позивачем.

Однак при цьому представник позивача посилається на те, що агентом (представником) позивача в розумінні ст. 6-septies Паризької конвенції був саме відповідач ОСОБА_1 на момент подання ним 30.05.2007 року від свого імені заявки на реєстрацію торгівельної марки «АРТ-ВИЗАЖ» за свідоцтвом № 101600, враховуючи наступне.

Позивач здійснює свою діяльність з розповсюдження косметичної продукції на території СНД, у тому числі на території України, через мережу посередників та дистриб’юторів. Зокрема, постачання косметичної продукції на територію України здійснювалось через посередника ТОВ «Інторг» (Російська Федерація) до дистриб’ютора ТОВ «Арт-Візаж Україна».

Отже, розповсюдження продукції на території України позивач здійснює через свого дистриб’ютора ТОВ «Арт-Візаж Україна»,  факти  постачання та реалізації косметичної продукції якому позивачем через посередника ТОВ «Інторг» підтверджується договорами поставки між позивачем та ТОВ «Інторг» і в подальшому між ТОВ «Інторг» та ТОВ «Арт-Візаж Україна», паспортами угод, товарними накладними та специфікаціями до них, сертифікатами, митними деклараціями.

Просування товарів під торгівельною маркою «АРТ-ВИЗАЖ» підтверджується дипломами учасника виставки, договорами про організацію виставок та про надання послуг з дослідження ринку, висновком санітарно-епідеміологічної експертизи.  

В свою чергу одним з засновників (5% статутного фонду товариства) та директором ТОВ «Арт-Візаж Україна» згідно з установчими документами був відповідач ОСОБА_1, який на дату подання заявки здійснював керівництво діяльністю підприємства.

Виходячи з викладеного, відповідач ОСОБА_1, на думку позивача, виконуючи свої службові обов’язки, приймав участь  у розповсюдження та просуванні товарів позивача, маркованих знаком «АРТ-ВИЗАЖ», та в силу цього був агентом (представником) позивача.

Таку позицію представник позивача підтверджує матеріалами заявки № m 2007 08628 на реєстрацію спірного знаку, з яких вбачається, що відповідачу Держдепартаментом було направлене повідомлення про можливу відмову у реєстрації знака відносно всього переліку товарів і /або послуг з підстав можливості введення в оману споживачів щодо особи, яка  виробляє  товар та надає послуги.

На що представником відповідач а (патентним повіреним) була подана мотивована відповідь з доводами на користь реєстрації знаку, зі змісту якої випливає, що відповідач не заперечував, навіть, навпаки - стверджував, що, дійсно, підприємство ТОВ «Арт-Візаж Україна» здійснює свою діяльність як представник та імпортер продукції з позначенням «АРТ-ВИЗАЖ» російського виробника косметичної продукції - ТОВ «Арт-Визаж Холдинг», яке не має реєстрації тотожного знака на території України. Реєстрація спірного знака обґрунтовувалась необхідністю захисту продукції під торгівельною маркою «АРТ-ВИЗАЖ» від підробок, у зв’язку з чим директором ТОВ «Арт-Візаж Україна» і була подана така заявка на реєстрацію знака з метою надання можливості ТОВ «Арт-Візаж Україна» здійснити захист знака таким шляхом на території України.

Разом з тим, реєстрація спірного знака була проведена на ім’я відповідача ОСОБА_1 як фізичної особи, яка за статусом, правами та обов’язками відрізняється від юридичної особи, якою є ТОВ «Арт-Візаж Україна», а також – співзасновника та директора як керівника  ТОВ.

За визначенням ст.ст. 24, 30 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою, яка має здатність своїми діями набувати для себе  цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також – створювати цивільні обов’язки і самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі невиконання.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто є самостійним учасником цивільних відносин і самостійним суб’єктом відповідальності і за загальним правилом до механізму притягнення юридичної особи до  відповідальності не залучаються інші особи, зокрема учасники, засновники, працівники тощо.

При цьому виступ у цивільному обороті від свого імені (або можливість учинення правочинів, несення відповідальності та ін.) забезпечується, як правило, виконавчим органом, тобто інституціонально-функціональним її представником. Закон покладає на такого представника, який виступає від імені юридичної особи діяти в інтересах юридичної особи сумлінно і розумно у межах своїх повноважень. З огляду на те, що особи належним чином уповноважені, не розглядаються як самостійні суб’єкти права, бо їх діяльність у цьому випадку вважається діяльністю самої юридичної особи, тому всі наслідки, які настають у результаті такої діяльності, настають саме для останньої.

Згідно з р. 7 Статуту ТОВ «Арт-Візаж Україна» виконавчим органом є директор, на посаду якого протоколом №1 від 02.04.2003 року зборів засновників ТОВ «Арт-Візаж Україна» був призначений один із співучасників ТОВ – ОСОБА_1

Суд погоджується з доводами представника позивача, що для привільного вирішення спору слід перш за все встановити, чи може особа, яка подала заявку на реєстрацію знака від свого імені, розглядатися в якості агента або представника власника знака в одній з країни Союзу.

Нормами національного законодавства поняття «агент» та «представник» для застосування в даних правовідносинах не визначені, наявність безпосередніх договірних або інших відносин між власником знака та особою, яка подала заявку на реєстрацію знака, які б підтверджували статус агента або представника власника знака законом також не передбачена.

Однак враховуючи встановлені судом фактичні обставини та виходячи при визначенні термінів «агент» чи «представник», що містяться в ст. 6-septies Паризької конвенції, не з вузького юридичного змісту цих термінів, які властиві сферам цивільного або торгового права, а з їх значення, яке охоплює і розповсюджувачів продукції контрагента, що знаходяться з ним в певних договірних правовідносинах, можна зробити висновок, що торгово-посередницькі взаємовідносини склались саме між ТОВ «Арт-Візаж Україна» та позивачем.  

Так, загальновизнаним є те, що посередниками є фізичні чи юридичні особи, які репрезентують інтереси виробників або споживачів. В залежності від характеру взаємовідносин між продавцем чи покупцем і торговим посередником, а також від функції, яку виконує торговий посередник, можна виділити декілька видів торгово-посередницьких операцій, серед яких однією з поширених форм посередництва є агентування, тобто форма господарювання, за якої агент (посередник) діє від імені та на користь відповідно виробника або споживача.  

Як суб'єкти торгово-комерційної діяльності, котрі виконують спеціалізовані функції, виступають торгові посередники, назва яких в Україні все більш розповсюдженим стає  дистриб'ютор — придбання безпосередньо у виробників та реалізація (розподіл) товарів клієнтам.

Операції по перепродажу здійснюються торговими посередниками від свого імені і за свій рахунок. Це означає, що торговий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його оплати. Так одним з різновидів операцій по перепродажу є операції, в яких торговий посередник по відношенню до експортера виступає як покупець, що придбав товари на основі договору купівлі-продажу. Він стає власником товарів і може реалізувати їх на свій лад на будь-якому ринку і по будь-якій ціні. Відносини між експортером і посередником такого виду припиняються після виконання сторонами зобов'язань по договору купівлі-продажу.

Як такого дистриб’юторського договору  між позивачем як власником знака та ТОВ «Арт-Візаж Україна» , які б підтверджували статус останнього як агента або представника позивача, не існує.

Разом з тим, представником позивача в якості доказів агентських відносин  були надані договори поставки між позивачем та ТОВ «Арт-Візаж Україна» через ТОВ «Інторг», які за суттю та предметом договорів відповідають визначенню торгово-комерційної діяльності між цими юридичними особами щодо розповсюдження товару виготовленого на замовлення позивача.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні не заперечував, а також підтверджується матеріалами заявки на реєстрацію знака, що основною діяльністю ТОВ «Арт-Візаж Україна» є оптова торгівля косметичними засобами та парфумерною продукцією, в більшій частині представленою продукцією російської компанії «Арт-Визаж Холдинг», імпортером якої ТОВ «Арт-Візаж Україна» і являється.

Представник позивача також, наполягаючи на необхідності розглядати відповідача ОСОБА_1 як фізичну особу єдиним агентом позивача, суперечив  в цьому сам собі, звертаючи увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_1 діяв від імені та в інтересах ТОВ «Арт-Візаж Україна» - імпортера продукції позивача, сприяючи розповсюдженню та просуванню продукції позивача, але заявка від юридичної особи ТОВ «Арт-Візаж Україна» не подавалась, а була подана відповідачем ОСОБА_1 від власного імені.

Отже, виходячи з раніше наведеного, за всіма ознаками посередницька діяльність здійснювалась саме ТОВ «Арт-Візаж Україна», а не відповідачем ОСОБА_1 як фізичною особою, яка будь-якою діяльністю з цього приводу від власного імені не займалась та безпосередньо участі у розповсюдженні товару позивача не приймала.

При цьому кваліфікувати його діяльність на посаді директора ТОВ чи як одного з учасників ТОВ як агентську (посередницьку) також немає підстав, навіть, якщо йому за характером діяльності, як і будь-якому іншому працівнику ТОВ, й було відомо про знак «АРТ-ВИЗАЖ» як об’єкт інтелектуальної власності позивача, оскільки виступав він від імені ТОВ, а не від власного, тоді як власником спірного знака він є саме як фізична особа.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що посилання позивача на порушення його прав, передбачених абз. в) ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 6-septies Паризької конвенції, не знайшли свого обґрунтування, а тому задоволенню позов  з наведених позивачем підстав  не підлягає.    

Керуючись ст.ст. 16,  432 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 6-septies Паризької конвенції,  ст. ст. 10, 11, 57-60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія професійного макіяжу «Арт-Візаж» до ОСОБА_1,   Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України про  визнання недійсним свідоцтва України на знак  для товарів і послуг залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Солом’янський районний суд м. Києва заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги на рішення протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: