Справа № 2-1131/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 лютого 2010 року                                                                                                                м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України із земельних ресурсів, треті особи: Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

31 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання недійсним наказу від 22 липня 2009 року № 388кт, поновлення на роботі.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 05 червня 2009 року його було поновлено на посаді Генерального директора ДП «Центр державного земельного кадастру». Зазначене рішення суду в частині поновлення його на роботі було допущено судом до негайного виконання.

22 липня 2009 року близько 10 години 25 хвилин у присутності державного виконавця його було ознайомлено з наказом № 387-кт від 22 липня 2009 року, яким його було поновлено на посаді Генерального директора ДП «Центр державного земельного кадастру». Про це державним виконавцем було складено відповідний акт.

Одразу після ознайомлення з наказом, головою Держкомзему Кулінічем О.П. йому був наданий документ під назвою «окреме доручення», в якому в строк до 22 липня 2009 року його зобов’язували надати пояснення за фактами, викладеними в акті позапланової ревізійної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Центр державного земельного кадастру» за 2008 рік та перший квартал 2009 року, проведеною Головним контрольно-ревізійним управлінням України (акт позапланової ревізії від 12 травня 2009 року                  № 07-22/17).

Зазначене «окреме доручення» не мало ні номера вихідної реєстрації, ні відбитку печатки Держкомзему, тому він розцінив такий документ, як не офіційний.

Маючи на меті офіційно приступити до виконання своїх обов’язків, він зайшов у відділ кадрів, щоб надати доручення про підготовку наказу по підприємству про те, що він приступив до роботи. За ним у відділ кадрів зайшли представники Держкомзему, з яких він знав лише радника голови Держкомзему та заборонили працівникам відділу кадрів виконувати його розпорядження.

Після цього він викликав працівників міліції і в їх присутності представники відділу кадрів Держкомзему зачитали наказ відповідача № 388кт про розірвання контракту та звільнення його з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, що підтверджується Актом позапланової ревізії Головного контрольно-ревізійного управління України від 12 травня 2009 року № 07-22/17.

Вважає, що відповідач грубо порушив порядок застосування дисциплінарних стягнень, оскільки він не був допущений до виконання своїх посадових обов’язків, і його офіційно не ознайомили з Актом позапланової перевірки, пояснення по якому він мав надати до 22 липня 2009 року.

Відповідачем, при видачі наказу, не було дотримано строки застосування дисциплінарного стягнення, передбачені ст. 148 КЗпП України, оскільки з моменту вчинення зазначеного в оскаржуваному наказі порушення пройшло більше шести місяців, а тому притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача – Державного комітету України із земельних ресурсів в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 140), направила до суду клопотання про неможливість прийняти участь в судовому засіданні. Враховуючи, що розгляд справи за клопотаннями представників відповідача відкладався неодноразово, спір між сторонами стосується трудових правовідносин, відповідач є юридичною особою, яка не позбавлена можливості забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника, судом причини неявки представника відповідача визнані неповажними.

Суд за згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Третя особа – Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 139), направила до суду клопотання про неможливість прийняти участь у судовому засіданні. Враховуючи, що такі клопотаннями направлялись до суду неодноразово, спір між сторонами стосується трудових правовідносин, третя особа є юридичною особою, яка не позбавлена можливості забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника, судом причини неявки представника третьої особи визнані неповажними.

Третя особа – ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 138), причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 05 червня 2009 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді Генерального директора ДП «Центр державного земельного кадастру» з 26 січня 2009 року (а.с. 6-15).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 липня 2009 року № 387-кт ОСОБА_1 поновлено на посаді та визнано таким, що приступив до виконання своїх обов’язків (а.с. 20).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 липня 2009 року № 388кт (а.с. 24-25) з ОСОБА_1 достроково розірвано контракт у відповідності з підпунктом «б» п. 27 Контракту від 22 липня 2008 року, згідно якого керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний достроково з ініціативи Держкомзему до закінчення терміну його дії у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов’язків, які передбачені контрактом, в тому числі, в результаті якого для Державного підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи і т.д.)

Підставою для звільнення зазначено відсутність належного контролю з боку Генерального директора державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» ОСОБА_1 за дотриманням законодавства при укладенні та виконанні договору від 28 липня 2008 року № 67-08 з ТОВ «ЧМ Інвестбуд», що призвело до незаконних видатків підприємства на загальну суму 464,4 тисячі гривень через оплату робіт не передбачених в договірній ціні, на площах, що перебувають в оренді підприємства за завищеною вартістю ремонтно-будівельних робіт за рахунок завищених розцінок, обсяги та вартості використаних матеріалів тощо.

Порушення встановлені за результатами позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за 2008 рік та перший квартал 2009 року, проведеною Головним контрольно-ревізійним управлінням України (акт позапланової ревізії від 12 травня 2009 року № 07-22/17) (а.с. 106-132).

Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач посилається на те, що при його звільненні були допущені порушення вимог трудового законодавства, які є безумною підставою для визнання такого наказу незаконним та поновлення його на роботі.

Оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Звільнення робітника на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, яке може бути застосоване за порушення трудової дисципліни (ст. 147 КЗпП України).

Статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України передбачено певний порядок застосування дисциплінарних стягнень, тому звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, що є заходом дисциплінарного стягнення, допускається лише з додержанням правил, встановлених для їх застосування.

Відповідно до положень ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення.

Представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 фактично не приступив до виконання своїх посадових обов’язків, оскільки був звільнений з роботи через 40 хвилин після оголошення йому наказу про поновлення його на роботі.

Зазначене підтверджується тим, що наказ про звільнення був дійсно виданий в день поновлення його на роботі за участю державного виконавця.

За таких обставин він реально не мав можливості ознайомитися з актом позапланової ревізії від 12 травня 2009 року № 07-22/17 та надати свої пояснення.

При видачі Наказу № 388кт від 22 липня 2009 року відповідач порушив ч. 2 ст.148 КЗпП України.

Відповідно до дати наказу про розірвання трудового контракту № 388кт від 22 липня 2009 року, відповідач мав право застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лише за проступок, який міг бути вчинений позивачем починаючи з 22 січня 2009 року (22.07.2009 – 6 місяців = 22.01.2009р.).

У позовній заяві зазначено та підтвердив представник позивача в судовому засіданні при розгляді справи, що починаючи з 26 січня 2009 року (включно) позивач не працював на посаді Генерального директора ДП «Центр ДЗК» у зв’язку з його звільненням, що відбулося під час його хвороби (листок непрацездатності серія АББ № 068467).

Оскарживши в суді наказ про звільнення, ОСОБА_1 рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 05 червня 2009 року був поновлений на роботі.

На виконання рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 05 червня 2009 року відповідачем був виданий наказ «Про поновлення на посаді ОСОБА_1.» № 387-кт від 22 липня 2009 року.

У той же день, фактично не допустивши ОСОБА_1 до виконання трудових обов’язків, відповідач розірвав з ним контракт відповідно до оскаржуваного наказу № 388кт від 22 липня 2009 року.

Таким чином, починаючи з 26 січня 2009 року по 22 липня 2009 року позивач не виконував трудових обов’язків на посаді Генерального директора ДП «Центр державного земельного кадастру», а отже в цей період не міг вчинити будь-якої дії, яка б могла розцінюватися як порушення трудових обов’язків.

Крім того, 22 та 23 січня 2009 року позивач був на лікарняному що підтверджується Листком непрацездатності серія АББ № 068015.

25 січня 2009 року був вихідним днем – неділя.

Отже, єдиним днем коли позивач міг вчинити одноразове грубе порушення трудових обов’язків, та за яке відповідно міг бути притягнений відповідачем до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, що відбулося на підставі оскаржуваного наказу         № 388кт від 22 липня 2009 року є 24 січня 2009 року (субота, яка була робочим днем згідно внутрішнього розпорядження по підприємству).

В оскаржуваному наказі про звільнення відповідач зазначив, що позивач здійснив одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівника підприємства в формі істотного порушення фінансової дисципліни під час укладання та виконання договору від 28 липня 2008 року № 67-08 з ТОВ «ЧМ Інвестбуд».

Представник позивача стверджує про те, що позивач 24 січня 2009 року, виконуючи трудові обв’язки керівника підприємства, не підписував жодного фінансового документу, пов’язаного із виконанням договору від 28 липня 2008 року № 67-08 з ТОВ «ЧМ Інвестбуд», а тому не міг здійснити ті порушення, що описані в оскаржуваному наказі про звільнення    № 388кт від 22 липня 2009 року.

Крім того, звільнення є найсуворішим дисциплінарним стягненням, яка застосовується у виключних випадках.

Частина 3 ст. 149 КЗпП України визначає, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Позивач, з огляду на ту поспішність, яку продемонстрував відповідач при видачі оскаржуваного наказу № 388кт від 22 липня 2009 року (наказ був виданий приблизно через 40 хвилин після видачі наказу про поновлення № 387-кт) вважає, що відповідачем було просто проігноровані правила застосування дисциплінарного стягнення, встановлені ч. 3 ст. 149 КЗпП України, чим була порушена процедура застосування дисциплінарного стягнення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем при звільненні позивача була порушена, передбачена чинним законодавством процедура застосування дисциплінарного стягнення (звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України), а тому оскаржуваний наказ відповідача № 388кт від 22липня 2009 року є незаконним.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 41, 147, 147-1, 148, 149, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226, 367 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним наказ Державного комітету України із земельних ресурсів         № 388кт від 22 липня 2009 року «Про розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді Генерального директора Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» з 22 липня 2009 року.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів на користь держави 08 гривень 50 копійок судового збору та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: