Справа № 2-196/2010  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

15 березня 2010 року  Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі головуючого судді                    Калініченко О.Б.

при секретарі                                           Кучерявець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом,  в якому просить визнати   незаконним   наказ   № 90-к від 19.06.2009 року   про   припинення   трудового договору з  нею з ініціативі  відповідача, визнати  незаконним  наказ  відповідача  про  реорганізацію  Дирекції розроблення   знаків   поштової   оплати   УДППЗ  «Укрпошта» № 406 від 16.03.2009 року в частині, що стосується її як працівника, та поновити її на роботі на раніше займаній посаді заступника головного бухгалтера, стягнувши з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 20.06.2009 року.

 Вказує в позовній заяві на те, що з 24.04.2001 року вона працювала на посаді заступника головного бухгалтера в Українському державному підприємстві поштового зв’язку «Укрпошта», а саме в дирекції «Видавництво «Марка України», яка в 2009 році була перейменована в Дирекцію розроблення знаків поштової оплати.

Наказами УДППЗ  «Укрпошта» від 16.03.2009 року №№405,406 «Про внесення змін до структури управління  УДППЗ  «Укрпошта» та «Про реорганізацію Дирекції розроблення знаків поштової оплати УДППЗ  «Укрпошта» була визначена процедура по реорганізації Дирекції з 19.06.2009 року та здійснені заходи по її виконанню, зокрема працівникам, включаючи позивачку, за 2 місяці до вивільнення направлені повідомлення про вивільнення.

 Позивачку 19.06.2009 року  було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП  України, яке позивачка вважає таким, що відбулось із суттєвим порушенням її прав та законодавства України.

Так, відповідно до чинного законодавства – ч. 3 ст. 49-3 КЗпП  разом з попередженням про звільнення відповідач зобов’язаний був одночасно запропонувати позивачці іншу роботу. Однак відповідач брутально порушив процедуру скорочення чисельності працівників, оскільки запропонував їй роботу, яка не відповідала раніше займаній посаді і заробітній платі, не було належним  чином  дотримано  строків  такого  пропонування  -  робота  не  була пропонована разом із попередженням про звільнення.

Посилається на те, що звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України можливе лише за умови, якщо працівник відмовився від переведення на іншу роботу (причому два рази поспіль). Не дивлячись на вищевикладене, позивачці хоч і була запропонована робота   на   посаді   провідного   бухгалтера   генеральної   дирекції   УДППЗ  « Укрпошта»,   однак відповідач, як вона вважає, грубо порушив передбачену законом процедуру такого пропонування,  оскільки пропозиція  була невідповідною  її посаді  і   передбачала погіршення істотних умов праці. Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці можлива зміна істотних умов праці, але про таку зміну роботодавець має повідомити працівнику не менш ніж за два місяці. Тож викладене вище свідчить, на її думку, про формальність  пр опозиції.

Також вказує, що відповідно до п.2 ст. 49-4 КЗпП реорганізація підприємств, що тягне за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, може здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Зазначає, що відповідачем не було дотримано норм чинного законодавства в цій частині, оскільки відповідач не створив жодних умов для пом'якшення несприятливих наслідків процедури реорганізації підприємства, а лише навпаки - видав низку наказів, розпоряджень, що погіршили допустимі умови праці на підприємстві до моменту закінчення реорганізації, підтвердження чого є наказ № 340 від 24.02.2009 року  «Про затвердження нормативів чисельності штату для працівників Дирекції розроблення знаків поштової оплати», наказ № 569 від 25.05.2009 року «Про відміну надбавок» тощо.

Позивачка також наголошує, що в результаті комплексної перевірки, акт за результатами якої затверджений наказом № 21 від 16.01.2009 року, було встановлено, що аналіз фінансово-економічних показників дирекції свідчить, що дирекцією забезпечується прибуткова діяльність, робота дирекції спрямована на забезпечення якісного і повного задоволення потреб підприємства знаками поштової оплати та філателістичною продукцією.

Однак, зауважує, навіть такі позитивні відгуки щодо продуктивної роботи Дирекції ніяким чином не вплинули на дії відповідача щодо призупинення процесу реорганізації та відповідного звільнення позивачки як одного з працівників Дирекції. А тому вважає, що необхідність скорочення чисельності або штату може бути зумовлена багатьма чинниками, проте поважних та достатніх причин, що були б законним чином обґрунтовані, для реорганізації Дирекції та скорочення штату не було.

Діючим законодавством передбачено, що кожне звільнення є законним та допускається лише за додержанням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених Кодексом законів про працю (а саме: вжиття заходів до працевлаштування, виплата вихідної допомоги, збереження заробітної плати на період працевлаштування тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України, в разі зміни власника підприємства, а також в разі його реорганізації, дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника  або уповноваженого  ним  органу можливе лише  в разі  скорочення чисельності штату працівників.

При реорганізації підприємства звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це дійсно супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Виходячи з цього, при реорганізації звільнення працівника повинно було здійснюватись тільки після проведення реорганізації,   тобто працівник переводиться у реорганізоване підприємство і після того попереджається про наступне вивільнення з додержанням визначеної законодавством процедури, чого в дійсності не відбулося, оскільки, як вона вважає, відповідач проігнорував цю процедуру, передбачену законом.

За визначенням, встановленим законом, змінами в організації виробництва та праці є раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, в тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

Вважає, що в даному випадку реорганізація проводилася без дотримання встановленої законодавством процедури, більше того, є всі підстави наголошувати, що вона була такою, що порушує права працівників, зокрема позивачки, т. я. була необґрунтованою, про що свідчать докази щодо змін в організації виробництва і праці - наказ про реорганізацію, який має ґрунтуватися на конкретних фактах, а якщо він видається просто за бажанням керівника підприємства без достатніх фактичних підстав, він має бути визнаний незаконним.  

Посилається на те, що прийняттям в односторонньому порядку рішення про зміну умов оплати праці та про реорганізацію  роботодавцем - відповідачем  було грубо порушено вимоги законодавства про працю щодо належно обґрунтованих підстав зміни в організації виробництва та праці, узгодження запровадження змін з профспілковим органом, попередження працівників, своєчасність пропозиції іншої роботи та інформації щодо погіршення істотних умов праці, та було грубо порушено процедуру вивільнення позивачки при реорганізації.

 Співробітники Дирекції розроблення знаків поштової оплати зверталися по захист до Федерації профспілок України з проханням про захист та зупинення незаконних дій з боку керівництва УДППЗ «Укрпошта», з проханням не створювати напругу та конфліктну ситуацію в трудовому колективі дирекції.

10.06.2009 року була отримана відповідь від Федерації профспілок України за підписом голови ФПУ з інформацією про те, що роботодавцем - УДППЗ «Укрпошта» порушується процедура вивільнення працівників при реорганізації.  

Але, незважаючи на ці звернення, 19 червня 2009 року реорганізацію Дирекції було здійснено, частину працівників  - скорочено, а частину - переведено на іншу роботу, але в багатьох випадках на не відповідну раніше займаній посаді та зі зміною істотних умов праці.

Позивачка зазначала, що відповідачем було порушено норми чинного законодавства, що регулюють вивільнення працівників, т. я. не було надано належних доказів щодо змін в організації виробництва і праці та не встановлено фактів відмови позивачки від переведення на іншу рівноцінну   роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, що й стало сфальсифікованою підставою для її звільнення в порушення норм п.6 ч.2 ст. 5-1 КзПП та ст. 43 Конституції України, згідно з якими кожен має право на працю, а правовий захист від незаконного звільнення громадянам гарантується державою.

Представник відповідача позовні вимоги також не визнала, посилаючись на те, що вони не ґрунтуються на вимогах закону. Твердження позивачки, про те що її звільнення відбулось із суттєвими порушеннями її прав та законодавства України, є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації, виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності  або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 зазначеної статті допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Судом встановлено, що позивачка згідно із наказом від 24.04.2001 року за № 11-к з 28.04.2001 року працювала на посаді заступника головного бухгалтера в Українському державному підприємстві поштового зв’язку «Укрпошта», а саме в Дирекції «Видавництво «Марка України», яка в 2009 році була перейменована в Дирекцію розроблення знаків поштової оплати.

Підприємство відповідно до Статуту є державним унітарним комерційним підприємством, заснованим на державної власності, що належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України. До складу підприємства входять філіали – дирекції, які не є юридичними особами та здійснюють свою діяльність на підставі Положення.

Дирекція розроблення знаків поштової оплати, де працювала позивачка,  є філією Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», при цьому не має статусу юридичної особи та здійснювала свою діяльність на підставі Положення про неї, як це передбачено  Статутом Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта».

У зв'язку з реорганізацією структури підприємства, зміною в організації праці, ліквідацією підрозділів та скороченням чисельності і штату працівників наказом УДППЗ «Укрпошта» від 16.03.2009 року № 406 з 19.06.2009 року Дирекцію розроблення знаків поштової оплати УДППЗ «Укрпошта» реорганізовано шляхом її перетворення  в структурні підрозділи апарату управління УДППЗ «Укрпошта» та виробничі підрозділи Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

При цьому в процесі реорганізації ліквідовувались в повному складі певні структурні підрозділи і посади, в тому числі й посада, яку обіймала позивачка, у зв’язку з чим вона не могла бути  переведена до новоствореної структури. Позивачка була попереджена про скорочення своєї посади 13.04.2009 року.

27.05.2009 року позивачці в порядку працевлаштування за переведенням була запропонована вакантна посада  провідного бухгалтера бухгалтерії в апараті управління УДППЗ «Укрпошта», на яку вона погодилась. Однак заявою від 17.06.2009 року позивачка відізвала свою згоду щодо переведення її на запропоновану посаду.

Наказом № 90/к від 19.06.2009 року позивачка була звільнена з посади заступника головного бухгалтера з 19.06.2009 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. З наказом про звільнення позивачка  ознайомлена 19.06.2009 року. При звільненні позивачки з роботи з нею було проведено повний розрахунок та видано трудову книжку, що підтвердила позивачка в судовому засіданні.

У судовому засіданні позивачка посилалася на те, що зміни в організації виробництва та  праці підприємства є надуманими.

Між тим, суд не погоджується з даним твердженням, оскільки причини, які стали наслідком реорганізації підприємства, пов’язані з загальновідомим економічним явищем.

Так, Міністерством транспорту та зв’язку України був розроблений «План антикризових заходів по підприємствах, які входять до сфери управління Мінтрансзв’язку та підпорядковані Держзв’язку, на 2008-2009 роки» з метою зменшення негативних наслідків світової економічної кризи, яка вплинула на діяльність підприємств України та підприємство відповідача безпосередньо.

Пунктом 3.4 «Плану антикризових заходів по УДППЗ «Укрпошта», затвердженого Міністерством транспорту та зв’язку України,  передбачено впровадження заходів щодо оптимізації чисельності штату шляхом перегляду нормативів чисельності штату управлінського, виробничого персоналу та структурні зміни, внаслідок чого передбачений очікуваний результат таких змін – економія близько 10500 тис. грн. витрат.

На виконання п.3.4 вищезазначеного Плану для вирішення питань щодо скорочення витрат, вдосконалення структури управління шляхом її оптимізації та з метою значного покращення економічного стану підприємства керівництвом підприємства вирішено провести реорганізацію Дирекції розроблення знаків поштової оплати УДППЗ «Укрпошта», в зв’язку з цим був прийнятий наказ від 16.03.2009 року  № 406.

Згідно наказу УДППЗ «Укрпошта» від 16.03.2009 року № 406 Дирекцію розроблення знаків поштової оплати УДППЗ «Укрпошта» реорганізовано шляхом її перетворення  в структурні підрозділи апарату управління УДППЗ «Укрпошта» та виробничі підрозділи Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Одночасно реорганізація  була проведена не лише в Дирекції розроблення знаків поштової оплати де працювала позивачка, а й в інших філіалах – дирекціях підприємства. Так, відповідно до наказу УДППЗ «Укрпошта» від 26.01.2009 року № 176 було прийнято рішення про реорганізацію Вінницької, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Миколаївської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької, Чернігівської дирекцій УДППЗ «Укрпошта», про що представником відповідача були надані відповідні докази.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її межами та здійснює всі або частину її функцій. Філія не є юридичною особою, вона наділена майном юридичної особи, що їх створила, і діє на підставі затвердженого юридичною особою Положення.

Статтею 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство має право створювати філії та самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників та штатний розпис.

Крім того, п. 5.1.20 Статуту УДППЗ «Укрпошта» передбачено, що відповідно до законодавства України за погодженням з уповноваженим органом управління підприємство має право створювати, реорганізовувати та ліквідовувати філіали.

Отже, підприємство має право самостійно і на свій розсуд приймати рішення про створення, ліквідацію та реорганізацію філії, яка входить до його складу, визначати чисельність працівників і штатний розпис, доцільність яких суд не вправі обговорювати.

З урахуванням вимог законодавства та п. 5.1.20 Статуту УДППЗ «Укрпошта», підприємством наказом від 16.03.2009 року № 405 затверджено та погоджено із заступником Міністра транспорту та зв’язку України - директором Державного департаменту зв’язку ОСОБА_2 нову організаційну структуру управління УДППЗ «Укрпошта».

Таким чином, керівництвом УДППЗ «Укрпошта» було прийнято рішення про реорганізацію Дирекції розроблення знаків поштової оплати, викладеного в наказах від 16.03.2009 року № 405,406, в рамках чинного законодавства.  

Виходячи  з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що причини  реорганізації структури підприємства, зміни в організації праці, ліквідації підрозділів і скорочення чисельності і штату працівників є не надуманими, а були спричинені негативними економічними показниками по підприємству в цілому.

До того ж наказ про реорганізацію Дирекції розроблення знаків поштової оплати УДППЗ «Укрпошта» № 406 від 16.03.2009 року був прийнятий не на підставі проведеної згідно із наказом УДППЗ «Укрпошта» від 16.01.2009 року за № 21 перевірки фінансово – господарської діяльності дирекції, на висновки якої посилалась позивачка, а на виконання п.3.4 «Плану антикризових заходів по УДППЗ «Укрпошта», затвердженого Міністерством транспорту та зв’язку України, для вирішення питань щодо скорочення витрат, вдосконалення структури управління шляхом її оптимізації та з метою значного покращення економічного стану підприємства, оскільки економічний стан підприємства в умовах кризи значно погіршився.

Отже, рішення підприємства про реорганізацію Дирекції розроблення знаків поштової оплати УДППЗ «Укрпошта» є законним та не підлягає скасуванню, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим при реорганізації повинні додержуватись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявності вакантних  робочих місць (посад) і згоди працівника, а також правила про завчасне сповіщення виборного органу первинної профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру або у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства.

Позивачка в позовній заяві посилається на  порушення  з боку УДППЗ «Укрпошта» вимог  Кодексу законів про працю та на незаконність прийняття рішень про затвердження нормативів чисельності штату для працівників Дирекції розроблення знаків поштової оплати.

Проте такі доводи позивачки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки підтвердження допущення будь – яких порушень з боку підприємства щодо прийняття зазначеного рішення при затвердженні нормативів чисельності штату працівників Дирекції розроблення знаків поштової оплати відсутні.  

    Наказ від 24.02.2009 року № 340 «Про затвердження нормативів чисельності штату працівників Дирекції розроблення знаків поштової оплати» був прийнятий з урахуванням норм ст.ст. 85 - 89 КЗпП та інших нормативно-правових актів. Зазначений наказ та нормативи чисельності  штату працівників Дирекції розроблення знаків поштової оплати був погоджений з Головою об’єднаної профспілкової організації УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_3

  Відповідно до ч. 2 ст. 49-4 КЗпП ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

З урахуванням зазначених закону УДППЗ «Укрпошта» було направлено 16.03.2009 року подання № 348 на ім’я голови Об’єднаної профспілкової організації УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_3 щодо заходів з реорганізації Дирекції розроблення знаків поштової оплати, тобто за три місяці з часу прийняття рішення. Зазначене подання було розглянуто на Президії Комітету об’єднаної профспілкової організації УДППЗ «Укрпошта» та 14.04.2009 року прийнято Постанову №П-4-4, в якій надано згоду адміністрації УДППЗ «Укрпошта» на проведення заходів з реорганізації Дирекції розроблення знаків поштової оплати.

Також підприємством були проведені консультації з профспілками щодо питання зведення до мінімуму звільнення працівників Дирекції розроблення знаків поштової оплати. Підтвердженням зазначеного є те, що на сьогоднішній день із 83 осіб, які працювали в Дирекції розроблення знаків поштової оплати після реорганізації працевлаштоване 64 особи, що підтверджується звітом про заплановане вивільнення працівників за формою № 4-ПН та звітом про фактичне вивільнення працівників станом на 19.06.2009 року.

Отже, зважаючи на вищевикладене, підприємством не було порушено вимог ч.2 ст. 49-4 КЗпП оскільки завчасно - за три місяці надано інформацію до профспілкової організації, що діє на підприємстві про заходи з реорганізації дирекції.

 Не є підставою для задоволення позову і посилання позивачки на порушення відповідачем вимог законодавства про зміну умов оплати праці, оскільки колективний договір не містить положень, які б забороняли керівництву запроваджувати  такі зміни.

 Що стосується відміни  надбавок за високі досягнення в праці, слід зазначити, що відповідно до ч 2 ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Так, Колективним договором УДППЗ «Укрпошта» на 2008 – 2010 роки визначено, що основними критеріями встановлення надбавок є сумлінне та якісне виконання працівниками своїх посадових обов’язків, професіоналізм, компетентність, ініціативність, відсутність порушень виконавчої та трудової дисципліни. Дана надбавка встановлюється залежно від конкретних завдань, що ставлять перед керівником.

    Пунктом 3.3.1 додатку 2.1.2 Колективного договору УДППЗ «Укрпошта» на 2008-2009 роки визначено, що надбавка за високі досягнення в праці встановлюється й відміняється за поданням керівника структурного підрозділу та оформлюється відповідним наказом керівника. У разі скасування надбавки, зазначаються конкретні обставини,  на підставі яких надбавка скасовується.

    Відповідно до наказу від 16.01.2009 року № 21 «Про результати перевірок виробничої та фінансово – господарської діяльності Дирекції розроблення знаків поштової оплати» робота філіалу – дирекції визнана незадовільною у зв’язку з встановленням ряду суттєвих порушень, які виникли через недбале ставлення та неякісне виконання своїх посадових обов’язків фахівцями дирекції. Тому встановлені надбавки за високі досягнення в праці впливали тільки на збільшення заробітної плати, а не сприяли зростанню обсягів та збільшенню доходів дирекції.

Виходячи з цього, наказ УДППЗ «Укрпошта» від 25.05.2009 року № 569 «Про відміну надбавки» є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Судом перевірено доводи позивачки і щодо можливості її залишення на роботі.

Відповідно до ч.3 ст. 49-2 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

    З матеріалів справи вбачається, що відповідачем своєчасно було направлено в центр зайнятості звіти про заплановане вивільнення працівників та фактичне вивільнення. Зокрема, УДППЗ «Укрпошта» подано 16.04.2009 року до Шевченківського районного  центру зайнятості звіт за формою № 4-ПН про заплановане вивільнення працівників.

Позивачка особисто була попереджена про заплановане вивільнення, що підтверджується попередженням про вивільнення, підписаним позивачкою 13.04.2009 року власноруч. Тобто, підприємством відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП попереджено працівника про вивільнення за два місяці.

В попереджені про вивільнення, яке було підписане позивачкою, у абзаці другому йдеться про те, що керівництво УДППЗ «Укрпошта» залишає за собою право протягом двох місяців пропонувати позивачці вакантну посаду відповідно до її кваліфікації та досвіду роботи, проти чого позивачкою не було висловлено заперечень.

  За змістом норми ст. 49-2 КЗпП працівникові, який вивільняється в зв’язку із змінами в організації виробництва та праці,  має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише за  відсутності такої роботи – інша наявна робота.

 При вирішенні питання про те, чи мав змогу відповідач виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП   та перевести позивачку з її згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, суд виходить з того, що  позивачка, як встановлено судом, закінчила Київський національний університет імені Т.Г.Шевченко, згідно диплому за спеціальністю – фінанси, кваліфікація – економіст та має досвід роботи на посаді заступника головного бухгалтера.

З урахуванням викладеного, їй 27.05.2009 року було запропоновано посаду, що відповідає її досвіду та спеціальності, –  посаду провідного бухгалтера в бухгалтерії апарату управління УДППЗ «Укрпошта». Позивачка 27.05.2009 року погодилась на переведення на запропоновану посаду та 29.05.2009 року написала заяву про прийняття її на роботу на цю посаду. Однак за власним бажанням заяву від 29.05.2009 року про переведення на роботу позивачка відкликала 17.06.2009 року, у зв’язку з чим була звільнена  19.06.2009 року.

Позивачка пояснювала, що відмовилась від запропонованої посади у зв’язку з невизначеністю її  обов’язків за цією посадою. Разом з тим суд зважує на те, що причини відмови не мають правового значення й не тягнуть за собою юридичних наслідків.

Крім того, у судовому засіданні позивачка не зазначила, які ще вакантні посади були вільними та які їй не запропоновані відповідачем та не спростувала надані відповідачем з цього приводу докази відсутності вакантних посад, які б можливо було ще запропонувати позивачці. Позивачка вказала, що про наявність на той час таких вакансій на підприємстві їй нічого не відомо, однак вона вважала, що їй мала бути запропонована рівноцінна раніше виконуваній за посадою та заробітною платою робота.

Водночас в порядку працевлаштування у зв’язку з звільненням через скорочення чисельності або штату внаслідок реорганізації  працівнику не обов’язково повинні були запропонувати саме ту посаду, до якої відноситься основне коло раніше виконуваних працівником обов’язків. Закон вказівки щодо такого обов’язку роботодавця, а також обов’язку пропонування роботи двічі, на що посилається позивачка, не містить.

Отже, відповідачем не було порушено  вимог ст. 49-2 КЗпП щодо процедури звільнення позивачки.

Підтвердженням цього є і той факт, що  відповідно до колективного звернення колишніх працівників Дирекції розроблення знаків поштової оплати УДППЗ «Укрпошта» Територіальною державної інспекцією праці у м. Києві Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю було проведено перевірку щодо додержання законодавства про працю з боку УДППЗ «Укрпошта» при вивільненні працівників в зв’язку з реорганізацією Дирекції розроблення знаків поштової оплати УДППЗ «Укрпошта».

За результатами проведеної перевірки 18.08.2009 року було складено акт перевірки   № 26-10-56/447, в якому зазначено, що в ході перевірки додержання законодавства про працю в УДППЗ «Укрпошта» порушень процедури звільнення працівників при реорганізації Дирекції розроблення знаків поштової оплати не виявлено.

Посилання позивачки на необхідність попередньої згоди існуючої на підприємстві первинної профспілкової  організації при її звільненні суд не приймає до уваги.

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору  з підстав, передбачених пунктами 1(крім  випадку ліквідації підприємства, установи, організації) 2-5,7 статті 40 і пунктами  2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного  органу (профспілкового представника) первинної професійної організації, членом якої є працівник.

Згідно зі ст. 43-1 цього КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди профспілкового органу провадиться, зокрема у разі звільнення працівника, який не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»від 15.09.1990 року №1045 професійна спілка  (профспілка)  -  добровільна  неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами   за   родом   їх   професійної  (трудової)  діяльності (навчання).

Судом було встановлено, що згоди  первинної професійної організації на звільнення позивачки не потребувалось, оскільки позивачка на час звільнення вибула з членів профспілки, про що свідчить припинення з 01.04.2009 року нарахування профспілкових внесків бухгалтерією, де заступником головного бухгалтера була позивачка та чого вона не оспорювала.

Суд приймає до уваги зазначені докази цієї обставини, виходячи, зокрема з акту від 17.06.2009 року про знищення архівної документації первинної профспілкової організації дирекції «Видавництво «Марка України» УДППЗ «Укрпошта», в тому числі протоколів засідань профкому та адміністрації дирекції за 1997-2009 роки, відповідно до рішення, оформленого протоколом № 38 від 15.06.2009 року, засідання профкому та адміністрації Дирекції розроблення знаків поштової оплати УДППЗ «Укрпошта», яким була ліквідована первинна профспілкова організація зі знищенням її архіву.

Зважаючи на викладене, відповідач належним чином виконав свої зобов’язання перед позивачкою, відповідно звільнення позивачки відбулось з підстави та за процедурою, встановлених законом, а тому її позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 43, 43-1, 47, 49, 49-2, 49-4, 85-89, 97  КЗпП України,  ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1  до Українського державного підприємства поштового зв’язку   «Укрпошта» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: