ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 січня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/9033/15-ц

Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/98/20

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Бобрової І.О.,

суддів - Губар В.С., Мамонової О.Є.,

за участю секретарів - Зіньковець О.О., Шкарупи Ю.В.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

місце постановлення рішення судом першої інстанції - м.Чернігів,

дата складання повного тексту рішення судом першої інстанції - 06.05.2016,

У С Т А Н О В И В:

31.08.2015 (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті) ПАТ «УкрСиббанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в якому просило стягнути в солідарному порядку з відповідачів 65 962,02 доларів США заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11331110000 від 09.04.2008, 438 804,16 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за відсотками за користування кредитом, які виникла станом на 27.08.2015, а також 3654 грн судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між банком та ОСОБА_1 09.04.2008 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11331110000, за яким позивач надав відповідачу кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 37 700 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 190 385 грн за курсом НБУ на день укладення договору, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 06.04.2018 згідно із графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 14% річних.

Свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі - кошти були зараховані банком на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку.

Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №11331110000 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 09.04.2008 укладено Договір поруки №30207Р149, за яким остання погодилась відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник ОСОБА_1 , за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Банк свої зобов`язання за договором виконав, проте ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 27.08.2015 утворилась заборгованість за кредитом у сумі 34241,22 доларів США, за відсотками за користування кредитом - у сумі 31720,80 доларів США, 175 100, 47 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 263 703,69 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками.

24.06.2015 відповідачам були направлені вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, проте відповідачі свої зобов`язання щодо погашення заборгованості не виконали, у зв`язку з чим і подано даний позов.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 травня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доведення в суді факту неналежності відповідачу ОСОБА_1 підписів, проставлених від його імені в правочинах, свідчить про відсутність його волевиявлення на укладення цих правочинів, у зв`язку з чим суд не знаходить підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором та додатковими угодами до нього.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.05.2016 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягнення судових витрат, понесених по справі, посилаючись на неповноту встановлення судом обставин, порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржник категорично не погоджується із висновком суду про те, що кредитні кошти позичальник ОСОБА_1 не отримував з підстав не виконання позивачем зобов`язання по зарахуванню коштів на поточний рахунок. Зазначає, що кредитний договір підписаний позичальником, що свідчить про те, що він підтвердив своє погодження із сукупною вартістю кредиту та валютою кредитування, метою кредитування, типом відсоткової ставки, строком, на який одержано кредит, варіантом його повернення, а факт підписання та укладення кредитного договору ОСОБА_1 не заперечує та не оскаржує. Позивач не погоджується із висновком експерта від 23.03.2016, вважаючи, що він не відповідає вимогам науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, зокрема, щодо порядку надання експерту вільних зразків підпису позичальника. Надання кредиту позичальнику підтверджується меморіальними ордерами, випискою про рух коштів щодо зарахування коштів на поточний рахунок. З травня 2008 року ОСОБА_1 погашав кредит, вносячи поточні платежі до серпня 2010 року. Позивач вважає, що заява від 10.04.2008 про видачу готівки є похідним документом до кредитного договору, а банківськими документами та фактом погашення кредиту доводиться факт отримання кредитних коштів.

Справа судами переглядалася неодноразово.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 21.07.2016 апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» задоволена частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ "УкрСиббанк" 40 601,91 дол. США заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 09 квітня 2008 року, яка складається з 25 133,20 дол. США заборгованості за кредитом, 20 468,71 дол. США заборгованості за процентами. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ "УкрСиббанк" 219 402,04 грн пені, яка складається з 87 550,23 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 131 851,81 грн пені за несвоєчасну сплату процентів. В іншій частині позову відмовлено. Апеляційний суд виходив із того, що позичальник підписував основний кредитний договір, а висновок експертизи стосується похідних до договору документів і додаткових угод, які не впливають на визначення чинності кредитних зобов`язань. Підписання похідних від кредитного договору документів іншою особою не звільняє від цивільно-правової відповідальності позичальника і поручителя, як солідарних боржників. Заборгованість за кредитом та процентами стягнута в межах позовної давності, пеня також зменшена із застосуванням статті 551 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року рішення апеляційного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд не дослідив, чи наявні докази перерахування банком грошових коштів позичальнику, меморіальні ордери про зарахування таких коштів на його рахунок та не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 заперечував факт отримання грошових коштів. Крім того, не оцінив доводів ОСОБА_1 про те, що додаткові угоди до кредитного договору, графіки платежів, заяви та інше, ним не підписувалися, що підтверджується висновком експертизи. Крім того, питання щодо надання третій особі дозволу на користування спірними грошовими коштами не були предметом судового розгляду, а отже суд ухвалив рішення на припущеннях, що заборонено частиною четвертою статті 60 ЦПК України.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 09 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови у позові, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 8 402,76 грн на відшкодування судових витрат. Апеляційний суд зазначав, що у справі не доведено, що на виконання укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 кредитного договору ОСОБА_1 отримав у кредит кошти у сумі 37 700,00 дол. США. Ця обставина виключає його відповідальність перед ПАТ "УкрСиббанк" за неповернення кредиту та відповідно до частини першої статті 553 ЦК України відповідальність ОСОБА_2 за договором поруки. Висновок суду першої інстанції про відмову у позові є правильним, проте неправильними є мотиви, з яких він дійшов цього висновку.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 09.08.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховним Судом зазначено, що судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитний договір підписаний позичальником і за умовами договору про надання споживчого кредиту кредитні кошти банком були перераховані позичальнику на відкритий поточний рахунок у банку відповідно до пункту 1.5 кредитного договору. Отже, банк виконав зобов`язання за цим договором і вправі вимагати виконання відповідних зобов`язань зі сторони відповідачів на користь банку. Обставини отримання готівкових коштів із поточного рахунку, який був відкритий позичальнику, на правову оцінку правовідносин сторін з приводу укладення і виконання банком умов договору про надання споживчого кредиту не впливає. За таких обставин апеляційний суд дійшов неправильних висновків про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності отримання кредитних коштів ОСОБА_1 . Ураховуючи викладене, апеляційний суд не дав належної оцінки зазначеним доводам позивача, не звернув увагу на те, що відповідачі не заперечували факти підписання кредитного договору та договору поруки, не встановив та не перевірив обставин щодо виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, не врахував висновки суду касаційної інстанції щодо оцінки зміни умови спірного кредитного договору на підставі додаткових угод, які відповідачем підписані не були, не дослідив умови договору поруки.

З огляду на положення ч.1 ст.417 ЦПК України, дані вказівки є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2,5 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду від 04.05.2016 не відповідає.

Судом встановлено, 08.04.2008 ОСОБА_1 подав ПАТ «УкрСиббанк» заявку про надання йому іпотечного кредиту на суму 37700 доларів 00 центів США під 14 % річних (її копія на арк. 140-142 том 1).

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 768-780/16-24 від 23.03.2016, який виконано Чернігівським відділенням КНДІСЕ, підпис від імені ОСОБА_1 в даній заявці виконаний ним особисто (а.с. 214 том 1).

09.04.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11331110000, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 37700 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 190385 грн за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі (а.с.5, 165 том 1).

У забезпечення вказаного кредитного договору 09.04.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 30207Р149, за яким остання погодилась відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій (а.с.10, 158 т.1).

За умовами договору поруки № 30207Р149 від 09.04.2008, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , відповідальність боржника і поручителя є солідарною (п.1.4 договору поруки).

В ході розгляду справи ОСОБА_1 підтвердив, що договір про надання споживчого кредиту № 11331110000 від 09.04.2008 підписаний ним особисто.

Факт отримання ОСОБА_1 одного примірника договору № 11331110000 від 09.04.2008 підтверджено його заявою відповідного змісту від 09.04.2008 (копія на а.с.135 том 1). Згідно з висновком експертизи № 768-780/16-24 від 23.03.2016, підпис від імені ОСОБА_1 в даній заяві виконаний ним (а.с. 214 том 1).

Факт підписання ОСОБА_2 договору поруки № 30207Р149 від 09.04.2008 остання не заперечувала. На укладення даного договору було отримано 09.04.2008 згоду чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (а.с.143 т.2).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Дані про оспорювання ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 11331110000 від 09.04.2008 матеріали справи не містять.

Згідно з меморіальним ордером №0604723638 від 09.04.2008 грошові кошти в сумі 24 000 доларів США, а згідно з меморіальним ордером №0604758896 від 10.04.2018 кошти в сумі 13700 доларів США, були перераховані на поточний рахунок, відкритий у АТ «УкрСиббанк» відповідно до п.1.5 договору (а.с.114,115 т.1) на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджує факт виконання позивачем умов договору.

Вже після пред`явлення даного позову 09.11.2015 від ОСОБА_1 до Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області надійшла заява про вчинення щодо нього та ОСОБА_2 кримінального правопорушення. Дана заява обґрунтовувалася тим, що договір про надання споживчого кредиту у розмірі 37700 доларів 00 центів США з ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_1 підписав на прохання його роботодавця ОСОБА_4 , яка вмовила також і ОСОБА_2 укласти з ПАТ «УкрСиббанк» згаданий вище договір поруки. За цією заявою відкрито кримінальне провадження № 12015270010009191 (а.с. 162-163, 164 том 1). Дані про подальший рух кримінального провадження матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення судом першої інстанції), кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачі у справі не довели суду відсутності в них обов`язку виконати умови кредитного договору від 09.04.2008.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності волевиявлення відповідача на укладення правочину, що є підставою для відмови в позові, є помилковим.

Беззаперечною є та обставина, що АТ «УкрСиббанк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором і вправі вимагати виконання відповідних зобов`язань зі сторони позичальника на користь банку.

Обставини отримання готівкових коштів ОСОБА_1 із поточного рахунку, який був відкритий йому банком на виконання умов кредитного договору, на правову оцінку правовідносин сторін з приводу укладення і виконання банком умов договору про надання споживчого кредиту не впливає.

На зазначені обставини звернуто увагу Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 по даній справі, які з огляду на положення ч.1 ст.417 ЦПК України, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З огляду на те, що договір про надання споживчого кредиту №11331110000 від 09.04.2008 не розірваний та не визнаний недійсним, він повинен виконуватись сторонами в силу ст.204 ЦК України.

Зміни до договору про надання споживчого кредиту №11331110000 від 09.04.2008, що вносилися додатковими угодами від 26.11.2008 (а.с.144 т.1) та від 23.02.2009 (а.с.147 т.1) до уваги не приймаються з огляду на вчинення на них підпису не ОСОБА_1 , що підтверджується висновком експерта від 23.03.2016 №768-780/16-24 (а.с.173 т.1). Заперечення скаржника з цього приводу колегія суду до уваги не приймає, з огляду на те, що позивач не довів зворотнього.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Звертаючись з даним позовом, АТ «УкрСиббанк» зазначало, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 09.04.2008 №11331110000, станом на 27.08.2015 існує заборгованість за кредитом в сумі 34241,22 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 31 720,80 доларів США, за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 175 100,47 грн, за пенею за не своєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 263 703,69 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з боржника та поручителя.

Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, відповідачі в особі свого представника 13.11.2015 подали заяву про застосування строків позовної давності (а.с.71 том 1).

Приписами ст.267 ч.3,4 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно із умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені шляхом стягнення всієї кредитної заборгованості, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах: від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16 та підтверджена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі № 212/5014/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №2-1169/11зроблено наступний висновок : «З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15)».

Судом встановлено, що вимогу про дострокове повернення всієї суми наданого кредиту, датовану 16.06.2015, банк надіслав на адресу ОСОБА_1 - 24.06.2015 (а.с.90-91 том 2). Аналогічна вимога банком була направлена 26.06.2015 на адресу поручителя ОСОБА_2 (а.с.93-95 том 2) та отримана останньою 30.06.2015 (а.с.25 том 1).

Заперечення ОСОБА_2 про те, що письмову вимогу банку про дострокове погашення заборгованості, яке було направлено за адресою АДРЕСА_1 , вона не отримувала, оскільки за даною адресою вона не проживала, є безґрунтовним, оскільки із повідомлення про вручення поштового відправлення на а.с.25 том 1 вбачається, що вимога банку була отримана 30.06.2015 особисто ОСОБА_2 . На спростування даної обставини відповідач не надала будь-яких доказів, до поштового відділення адресат із претензією чи заявою не зверталася, перевірка з цього питання не проводилася. Та обставина, що ОСОБА_2 в цей час була зареєстрована за іншою адресою не має правового значення з огляду на положення ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до п. 6.2 у разі застосування банком права на дострокове повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту.

З врахуванням в справі достовірних даних про отримання 30.06.2015 вимоги про дострокове погашення заборгованості, солідарну відповідальність боржника та поручителя, колегія суддів вважає за можливе визначити, що строк виконання зобов`язання в повному обсязі для боржника та позичальника настав 31.07.2015, тобто на 32 день з моменту отримання вимоги.

З врахуванням положень ч.4 ст.559 ЦК України, відповідальність поручителя ОСОБА_2 настає за періоди з 30.12.2014 по 30.06.2015 (в межах шестимісячного строку) та з 01.07.2015 по 31.07.2015 (32 календарний день для виконання вимоги про дострокове повернення всієї суми боргу). Таким чином загальний період, за який поручитель ОСОБА_2 несе солідарну відповідність разом з боржником ОСОБА_1 , становить з 30.12.2014 по 31.07.2015.

В задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості до 30.12.2014 слід відмовити з огляду на припинення поруки згідно з приписами ч.4 ст.559 ЦК України.

При розрахунку періоду за який слід стягувати заборгованість з основного боржника, суд виходить з наступного.

До суду з позовом АТ «УкрСиббанк» звернулось 31.08.2015 (конверт а.с.42 том 1). Про застосування наслідків позовної давності заявлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, таким чином, для ОСОБА_1 період його одноособової відповідальності як боржника становить з 31.08.2012 (три роки до дня подання позову) по 29.12.2014.

З 30.12.2014 по 31.07.2015 ОСОБА_1 відповідає за своїми зобов`язаннями солідарно з ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту та відсотків за період з 25.05.2010 (утворення простроченої заборгованості згідно з розрахунками позивача) по 30.08.2012 - строк позовної давності пропущений, про це відповідачами зроблено відповідну заяву, тому в задоволенні позовних вимог банку про стягнення суми кредиту та відсотків за користування кредитом за цей період слід відмовити з огляду на положення ч.4 ст.267 ЦК України.

Сума заборгованості за кредитом (тілом) станом на 31.08.2012 становить 34241,22 доларів США, та є незмінною і станом на 31.07.2015, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с.11-12 т.1).

Відповідачі даний розрахунок не спростовували, власні розрахунки не подавали, заперечуючи свою відповідальність як такову.

З огляду на вказане, суд бере за основу дані наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність в загальному розмірі в межах 3 років (36 місяців). Розмір щомісячної суми заборгованості за тілом кредиту становить 951,15 доларів США (34241,22 $ : 36 міс.).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність за період з 30.12.2014 по 31.07.2015, тобто за 7 місяців. Крім того, ОСОБА_1 несе одноособово відповідальність за період з 31.08.2012 по 29.12.2014, тобто за 29 місяців. Сума тіла кредиту, що підлягала б сплаті за зазначений період в солідарному порядку відповідачами становить 6658,01 доларів США ( 951,15 $ х 7 міс.). Відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити тіло кредиту в сумі 27 583,21 доларів США (951,15 $ х 29 міс.).

Розглядаючи заявлені позивачем вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц, від 20.06.2018 у справі №444/2538/16, від 20.06.2018 у справі №369/10811/13-ц, від 27.06.2018 у справі №571/499/16-ц, від 02.07.2018 у справі №357/16940/15-ц, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таким чином, вимоги банку про стягнення заборгованості за період з 01.08.2015 по 27.08.2015 задоволенню не підлягають, оскільки банк змінив строк дії договору.

За період з 31.08.2012 по 29.12.2014 розмір процентів становить 15 763,86 доларів США, виходячи із розрахунку: 16,75 доларів США (розмір % за 1 день 31.08.2012 (506,35 : 31=16,75) + 15747,11 (розмір % за період з 01.09.2012 по 29.12.2014). Зазначена сума підлягає стягненню з боржника.

Розмір процентів за період з 30.12.2014 по 31.07.2015 становить 4401,42 доларів США ((20,18 (розмір % за 1 день грудня 2015 року) + 4381,24 (за період з 01.01.2015 по 31.07.2015)) та підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитом та відсотками, яка підлягає стягненню солідарно з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 , становить 11 059,43 доларів США (6658,01 + 4401,42= 11059,43). З боржника ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитом та відсотками в загальні сумі 43 347,07 доларів США (27583,21 (тіло) + 15 763,86 (відсотки) = 43 347,07).

Розглядаючи позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками в межах річного строку, що відповідає ч.2 ст.258 ЦК України, та в межах обумовлених в п.4.1 кредитного договору від 09.04.2008 №11331110000 зобов`язань, отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі. З боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь банку належить стягнути 438 804,16 грн пені, яка складається з 175 100,47 грн - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 263 703, 69 грн - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог АТ «УкрСиббанк», судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій судові витрати позивача складають 3654 грн за подання позову (том а.с.1), 4019,40 грн за подання апеляційної скарги (а.с.1 том 2), 4384,80 грн за подання касаційної скарги (том 3 а.с.8), 3513,67 грн за подання касаційної скарги (а.с.49 том 3), а всього 15 571,87 грн.

Позовні вимоги задоволено на 86,6 % ((11 059,43 доларів США +43 347,07 доларів США = 53 628,44 доларів США х 21,4257 грн = 1 165 697,35 + 438804,16 (розмір пені) = 1 604 501,5 х 100 : 1 852 086,74 = 86,6 %)). 86,6 % від суми судових витрат 15 571,87 грн. які підлягають відшкодування позивачу, становить 13 485,25 грн. Розмір судових витрат відносно суми, що стягнута з ОСОБА_2 становить 1311,07 грн (13485,25 х 9,72%). З відповідача ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню 12 174,16 грн судових витрат (13485,23 (загальних розмір судових витрат) - 1311,07 грн (розмір судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 ) = 12174,16).

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч.1 п.3, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 травня 2016 року у справі скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( місце реєстрації - АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 11 059,43 доларів США (одинадцять тисяч п`ятдесят дев`ять доларів 43 центи) заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11331110000 від 09.04.2008, з яких 6 658,01 доларів США (шість тисяч шістьсот п`ятдесят вісім доларів 01 цент) - заборгованість за кредитом та 4 401,42 доларів США (чотири тисячи чотириста один долар 42 центи) - заборгованість за процентами за користування кредитом, та 438 804,16 грн (чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот чотири гривні шістнадцять копійок) - заборгованості за пенею, з яких 175 100,47 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 263 703, 69 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 43 347,07 доларів США (сорок три тисячі триста сорок сім доларів сім центів) заборгованості за кредитним договором, з яких 27 583,21 доларів США (двадцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят три долари 21 цент) - заборгованість за тілом кредиту, 15 763,86 доларів США (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три долари 86 центів) - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 12174,16 грн судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 1311,07 грн судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Судді Чернігівського апеляційного суду

І.О.Боброва

В.С.Губар

О.Є.Мамонова

Повний текст постанови складений 20.01.2020.