справа № 1-127/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року                             Подільський районний суд м. Києва

в складі:

                    головуючого – судді Отвіновського П.Л.,

                    при секретарях – Кочубей Є.В., Петрук Л.Ю.,                                                                                                   з участю прокурорів – Ковальської О.В., Кіщака Д.С.,

                    підсудної – ОСОБА_1,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

    ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, заміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючої у зв’язку із доглядом за дитиною до трьох років, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої: вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21.05.2002 р. за ч.1 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі, звільненої на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки; вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003 р. за ч. 2 ст. 309 КК України, з урахуванням положень ст.71 КК України,  на три роки позбавлення волі, звільненої з місць позбавлення волі 13.12.2005 року; вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2009 р. за злочин учинений 24 вересня 2008 року та кваліфікований за ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі, звільненої на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,

           у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2  ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_1 будучи раніше неодноразово судимою за умисні злочини, у тому числі й за ст.15, ч.1 ст.185 КК України, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, на шлях виправлення не стала та повторно вчинила умисний злочин при наступних обставинах.

    Так, 21 серпня 2009 року приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні магазину ТОВ "Континент Торг", який розташований по проспекту Свободи, 26-а в м. Києві, умисно, з корисливих мотивів вирішила повторно вчинити таємне викрадення  чужого майна, тобто крадіжку.

    Реалізуючи цей свій злочинний намір ОСОБА_1 підійшла до полиць з кавою та пересвідчившись, що за її діями ніхто не спостерігає, поклала до поліетиленового пакету, що принесла з собою, банку кави «Kart Huar», ємністю 100 грам вартістю 54 гривні 99 копійок. Після цього продовжуючи свої злочинні дії, направлені на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1С, знаходячись у приміщенні того ж магазину, зайшла до відділу косметики та пересвідчившись, що за її діями ніхто не спостерігає, з полиці до своєї жіночої сумки заховала косметичні засоби, а саме: дві пляшки шампуню «Неаds & Shoulders», вартістю 41 гривня 48 копійок кожна, загальною вартістю 82 гривні 96 копійок; дезодорант гелевий «LSS» вартістю 21 гривня 78 копійок; два флакони кулькових дезодорантів  «Garnier Mineral», вартістю 16 гривeнь 51 копійка за один флакон, загальною вартістю 33 гривні 2 копійки; дезодорант «LSS Део Teen Spirrit», вартістю 22 гривні 52 копійки; шампунь « Gliss   Kur», вартістю 20 гривень 87 копійок; шампунь «Pantine», вартістю 27 гривень 82 копійки, що належали ТОВ «Континент  Торг», а всього на загальну суму 263 гривні 96 копійок. Після цього ОСОБА_1 для доведення злочину до кінця намагалася винести викрадений товар з приміщення магазину, однак на виході з магазину, біля вхідних дверей, була затримана охороною магазину.  Таким чином ОСОБА_1 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, зокрема, таємно взяла з полиць магазину товар та намагалася з ним вийти з приміщення магазину, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки на виході з магазину, а саме біля вхідних дверей,  її було затримано охороною магазину.

    Допитана підсудна ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст.185 КК України визнала повністю щиро покаялася та пояснила, що вона за свій 26 річний вік вже тричі судима, один із яких з злочин пов'язаний із учиненням замаху на крадіжку майна. 21 серпня 2009 року вона будучи на шостому місяці вагітності поїхала до своєї знайомої на ринок, де та працювала продавцем. Поспілкувавшись із нею деякий час вона захотіла пити, а тому зайшла у найблищий супермаркет, яким виявився  супермаркет “Континент”, який розташований за адресою м. Київ, проспект Свободи, 26-а. При собі вона мала 20 грн. Передивляючись полиці магазину вона в межах 20 грн., вибрала собі продукти харчування, зокрема, батон, сік, та печиво, при цьому поклала їх собі у пакет. Після цього йдучи по супермаркету вона вирішила таємно викрасти прежмети побутової хімії, а саме шампунь, дезодорант та банку кави. Пересвідчившись, що за її діями ніхто не спостерігає, вона взяла вищевказані речі та поклала їх собі до сумки. Підійшовши до каси вона розплатилась лише за батон, сік та воду і не розплачуючись за решту товару пішла до виходу, де біля вхідних дверей була затримана працівниками охорони.

Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України та ст.301-1 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у зікінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), при якому особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, учиненими повторно, ОСОБА_1 учинила злочин передбачений ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_1, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого нею закінченого замаху на злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу винної, яка раніше за свій молодий вік (26 років) вже тричі судима, у тому числі й за злочин проти власності, заміжня, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_5, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та обставину, що пом’якшує її покарання – щире каяття, яка передбачена п. 1 ч.1 ст.66 КК України.

    Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, згідно п.1, ч.1 ст. 67 КК України, суд визнає - рецидив злочинів, оскільки вона маючи непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, передбачених ч.1 ст.309 КК України та ч.2 ст.309 КК України, вчинила новий умисний злочин.

    На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, однак, з огляду на наявність на утриманні у неї малолітньої дитини, у мінімальних межах та вважає, що її перевиховання та виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.

    З огляду на особу підсудної, зокрема, її неодноразові попередні судимості та характер учиненого замаху на злочин, а також ту обставину, що вчинила ОСОБА_1 замах на злочин у період іспитового строку, суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст.ст. 69, 75, 79 КК України.

    Оскільки ОСОБА_1 учинила злочин у період іспитового строку, при визначенні остаточного покарання суд ураховує вимоги ст. 71 КК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1  визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді одного року позбавлення волі.

    На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2009 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді одного року двох місяців позбавлення волі.

    Запобіжний захід ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань міста Києва та Київської області, взявши її під варту з залу суду.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного затримання – з 15 березня 2010 року.

    Речові докази – речі визнані речовими доказами відповідно до постанови від 20 жовтня 2009 року та передані на відповідальне зберігання працівнику супермаркету ТОВ “Континент Торг” повернути супермаркету ТОВ “Континент Торг” (а.с. 23-24).

    Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський  районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженою у той же строк – з моменту отримання копії вироку.

Суддя                                                                                     П.Л. Отвіновський