Справа № 2-193/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

15 березня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва

    у складі головуючого судді   Калініченко О.Б.

    при секретарі                       Кучерявець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Вікс-Фільтрон Сп. з о.о до  ОСОБА_2 в її інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3,   Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України про  визнання недійсним свідоцтва України на знак  для товарів і послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищезазначеною позовною заявою до відповідачів та просив визнати недійсним свідоцтво України №  54674   на знак  для товарів і послуг « FILTRON » відносно товарів 12 класу МКТП ,  зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності внести відповідні відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним вказаного свідоцтва, здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

В позові посилається на те , що позивач є власником прав на знаки для товарів і послуг «FILTRON», які зареєстровані в Республіці Польща  за №№ R-69741, R-171520.

Товарний знак «FILTRON» за № R-69741 зареєстрований для товарів 12 класу МКТП «фільтруючі елементи масляних, повітряних і паливних фільтрів для легкових і вантажних автомобілів». Заявка на реєстрацію знаку була подана 22.08.1990 року ОСОБА_10, який передав права на знак позивачу 06.08.2003 року.

Товарний знак « FILTRON » за № R-171520 зареєстрований для товарів 01 класу МКТП ««фільтруючі матеріали, не зазначені в інших класах», 07 класу «фільтри для транспортних засобів, машин та силових установок», 16 класу «фільтрувальний папір». Дата   подання заявки на реєстрацію знаку - 14.05.2004 року.

Крім того зазначає, що позивач 28.11.2005 року подав заявку № m 200514507 на реєстрацію знаку  для товарів і послуг « FILTRON » для товарів 07 та 12 класів МКТП в Україні. Проте Державним департаментом інтелектуальної власності був наданий висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, тобто, фактично відмовлено в реєстрації знака, підставою для чого є те, що заявлене позначення є схожим настільки, що його можна сплутати з комбінованим знаком « FILTRON » ,   раніше   зареєстрованим   на   ім'я   ОСОБА_6 за свідоцтвом України № 54674 від 17.10.2005 року  щодо споріднених  то варів 12 класу МКТП.

Однак позивач стверджує, що свідоцтво № 54674 на знак для товарів і послуг було видано внаслідок подання заявки з порушенням прав позивача (п. в) ч. 1 ст. 19 Закону), а тому підлягає визнанню у судовому порядку недійсним. Зокрема, позивач вважає, що видачею свідоцтва № 54674 на знак « FILTRON » на ім'я ОСОБА_6 було порушене право позивача на отримання свідоцтва України  за заявкою № m 200514507.  

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Відповідно до положень ст. 2 Паризької конвенції про  охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, яка набула чинності для України з 25 грудня 1991 року  відносно  охорони  промислової  власності,  громадяни (юридичні особи) кожної країни Союзу користуються в усіх інших країнах Союзу тими ж привілеями, що надаються тепер чи будуть надаватися згодом відповідними законами власним громадянам (юридичним особам), не обмежуючи при цьому прав, спеціально передбачених Паризькою Конвенцією.

Згідно із положеннями п. в) ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» однією з підстав визнання свідоцтва недійсним є видача свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Також позивач посилається на положення ст. 6-septies Паризької конвенції, якою встановлено, що, якщо агент чи представник того, хто є власником знака в одній з країн,  подає без дозволу власника заявку на реєстрацію цього знака від свого власного  з одній чи в декількох таких країнах, власник має право перешкоджати реєстрації чи вимагати її скасування   або, якщо закон країни це дозволяє, переоформлення реєстрації на свою користь, якщо тільки агент чи представник не подасть докази, що виправдовують його дію. До того ж, власник знака має право, за наявності умов, передбачених у пункті (1), перешкоджати використанню знака агентом чи представником, якщо тільки він не давав згоди на таке використання.

Вважає, що з урахуванням специфіки відносин щодо володіння та розпорядження правами на об'єкти інтелектуальної власності (зокрема, на знаки для товарів  і послуг), поняття «агент» чи «представник» в розумінні ст. 6-septies Паризької конвенції необхідно розуміти як особу, яка діяла в якості розповсюджувача виробу (товару), на який нанесено знак виробника (в тому числі, таким розповсюджувачем може бути,   наприклад, дистриб'ютор виробника та ін.).

Заявка № 2003088856 на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг « FILTRON »  була подана 14.08.2003 року від імені заявника ОСОБА_6 – його представником за довіреністю.

Позивач відзначає, що оскільки Республіка Польща є країною Союзу, а позивач є власником знака «FILTRON» за № R-69741  в реєстрі товарних знаків Республіки Польща   щодо товарів 12 класу МКТП, права на який    виникли до дати подання заявки на видачу свідоцтва № 54674, то позивач має право вимагати скасування реєстрації знака за свідоцтвом №  54674 (визнавати недійсним свідоцтво).  

При цьому позивач посилається на те, що починаючи, принаймні, з 1999 року між позивачем та ОСОБА_6 склалися налагоджені ділові стосунки, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФІЛЬТР» (ідентифікаційний код 21919699), засновником та директором якого був ОСОБА_6, реалізовувало продукцію, виробництва позивача,  марковану торговельною маркою  « FILTRON ».  Зважаючи на викладене, ОСОБА_6 станом на 14.08.2003 року був агентом (тобто розповсюджувачем продукції) позивача в розумінні статті ст. 6-septies Паризької конвенції.

Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФІЛЬТР» проводилася робота по сертифікації продукції позивача, яка поставлялась на ринок України, що підтверджується Звітом за результатами технічного нагляду від 18.11.1999 року, згідно з  яким підприємством-виробником є позивач, а заявником є ТОВ «ІНТЕРФІЛЬТР».  В результаті 06 квітня 2000 року на ім'я позивача було видано Сертифікати відповідності, що підтверджується листом Органу з сертифікації метало - та деревообробного обладнання та продукції машинобудування і систем якості Національного технічного  університету України «Київський політехнічний інститут» за № 3021-08 від 20 серпня 2008 року.

Позивач стверджує, що у 2004 році в зв’язку із смертю ОСОБА_6, спадкоємцями якого є ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_3,  керівництвом ТОВ  « ІНТЕРФІЛЬТР» було прийняте рішення про припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 08 липня 2008 року. Таким чином, як ТОВ «ІНТЕРФІЛЬТР», так і ОСОБА_6 перестають бути агентами (розповсюджувачами) продукції позивача в Україні.

Представник позивача вважає, що вищевикладені обставини доводять, що станом на 14.08.2003 року ОСОБА_6 був розповсюджувачем товарів, виробництва позивача, маркованих торговельною маркою « FILTRON », а отже й агентом (представником) позивача в Україні в розумінні ст. 6-septies Паризької конвенції, а тому відповідно і свідоцтво України № 54674 від 17.10.2005 року на знак для товарів і послуг « FILTRON » було видано внаслідок подання заявки з порушенням прав позивача, передбачених ст. 6-septies Паризької конвенції.

Представник   відповідачки ОСОБА_2, заперечуючи проти позовних вимог, звертав увагу суду на те, що свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст. 6-septies Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, як власник знаку в одній з країн Союзу.

Разом з тим, лише 06.08.2003 року позивачу були передані права на товарний   знак   « FILTRON »   у   Республіці Польща   щодо   фільтруючих   елементів   масляних, повітряних і паливних фільтрів для легкових і вантажних автомобілів, а до вказаного моменту позивач взагалі не був власником торгової марки « FILTRON ».

Крім  того,  як  випливає з  витягу з  Реєстру товарних  знаків  Патентного  відомства Республіки Польща, позивач подав заявку на реєстрацію товарного знаку « FILTRON » у Республіці Польща щодо фільтрів для транспортних засобів, машин та силових установок, фільтруючого паперу та фільтруючих матеріалів  14.05.2004 року, а  рішення  про надання охоронного права було прийнято 06.03.2006 року.

ОСОБА_6, як випливає з матеріалів справи,  звернувся із заявкою щодо реєстрації знаку   для товарів і послуг « FILTRON » 14.08.2003 року.

Посилаючись на ч. 1 ст. 494 ЦК України, вказує що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку  засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.   Статтею 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані.

Також представник відповідачки вказує на те, що доводи позивача про реалізацію    ТОВ «ІНТЕРФІЛЬТР» (код 21919699), засновником та директором  якого  був ОСОБА_6, продукції виробництва позивача, з чого позивач робить висновок, що ОСОБА_6 станом на 14.08.2003 року був агентом (розповсюджувачем) позивача, не ґрунтуються на нормах права.

Згідно з ст.ст. 2, 24, 26 ЦК  України учасниками цивільних правовідносин є фізичні особи та юридичні особи. Людина  як  учасник   цивільних  відносин вважається фізичною особою, яка здатна мати усі майнові права, що встановлені законом.

Згідно з ст.ст. 80, 96 ЦК України  юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.   Учасник  (засновник)   юридичної  особи   не   відповідає  за  зобов'язаннями юридичної  особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Виходячи з цього, представник відповідачки зазначає, що фізична  особа  ОСОБА_6  та  ТОВ  «ІНТЕРФІЛЬТР»  є  незалежними, відмінними   один   від  одного  суб'єктами цивільно-правових відносин   і   самостійно  несуть відповідальність за свої дії.

Разом з тим, звертає увагу про відсутність у матеріалах справи жодного доказу того, що на момент подання відповідної заявки чи до цього ОСОБА_6 як фізична особа або як фізична особа-підприємець виступав агентом чи представником позивача у будь-яких відносинах з третіми  особами.

Крім того, зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що і ТОВ «ІНТЕРФІЛЬТР»  (код 21919699) реалізовувало продукцію позивача, оскільки позивачем надані суду договори між ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР» (код 30366464) та третіми особами щодо поставки, зі змісту яких не випливає,   яке відношення мають товари, що постачалися за цими договорами, до позивача.

Так, в матеріалах справи наявні договори про співробітництво, за якими ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР» надавало третім особам статус представника (дилера) ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР» при розповсюдженні продукції торгової марки Filtron.   Зі змісту зазначених договорів випливає, що ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР» у даних правовідносинах виступає від свого імені, а не в якості агента чи представника  позивача.   Крім того,  зі  змісту договорів  не  випливає,   що  виробником продукції є саме позивач.

Позивач  також надав суду роздруківку з веб-сайту, згідно з якою фірма INTER-FILTER 2004 в 2005 році являється уповноваженим дилером по продажу виробів марки Filtron  на Україні. Разом з тим, названа фірма не ідентифікована (відсутнє повне найменування, ідентифікаційний код тощо) та складений зазначений документ після подання ОСОБА_7 заявки на реєстрацію торгової марки « FILTRON ».

Крім того вказує, що представником позивача наданий договір від 01.03.2004 року, укладений між позивачем та фірмою INTER-FILTER 2004 (код 32914225), у відповідності до якого вказана фірма виступає офіційним дистриб’юто ром позивача. Проте і цей  договір був укладений вже після подання ОСОБА_7 заявки на реєстрацію торгової марки « FILTRON » та, крім того, згідно з витягом з ЄДРПОУ його єдиним учасником є ТОВ «РУТАС-ТЕХНОГРУП», а директором – ОСОБА_8

Вважаючи, що позивачем не доведено того, що ОСОБА_6 на момент подання заявки про реєстрацію торгової марки « FILTRON » був розповсюджувачем, агентом чи представником позивача, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Держдепартаменту також просив відмовити у задоволенні позовних вимог, не погоджуючись з твердженнями представника позивача про те, що станом на 14.08.2003 року ОСОБА_6 був розповсюджувачем товарів виробництва позивача, маркованих знаком « FILTRON », а отже - агентом (представником) позивача в Україні в розумінні ст. 6-septies Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 року (дата набуття чинності для України - 25.12.1991 року),  та вважаючи їх такими, що суперечать матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Посилається на те, що ст. 4  ГК  України  передбачає розмежування відносин  у сфері господарювання з іншими видами відносин.   Виходячи з цього,  не  є предметом регулювання   цього  Кодексу  майнові  та  особисті  немайнові   відносини,  що регулюються ЦК України.

ОСОБА_6 був засновником та директором ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР», яке за твердженнями позивача здійснювало розповсюдження товарів виробництва позивача, проте сам ОСОБА_6 як фізична особа не здійснював розповсюдження таких товарів, хоча і свідомо подав заявку № 2003088856 від 14.08.2003 року на спірний знак.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_6 як засновник та директор ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР» у господарських відносинах товариства діяв від імені юридичної особи, а не від власного імені, а тому позивач та Орєхов І.В як фізична особа не перебували в агентських відносинах з розповсюдження товарів.

Господарським   кодексом України у п.5 ст. 65   визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства,   представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідальність юридичних осіб визначено у ст. 96 ЦК України,   відповідно до норм якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи,   а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Крім того, ст. 237 ЦК України, п.п. 1-3 ст. 295 ГК України дають визначення комерційного посередництва (агентської діяльності)  та представництва.

За таких обставин, вимоги позивача, звернені до фізичних осіб (спадкоємців Орєхова І.В.), тоді як розповсюдження товарів під спірним знаком здійснювала юридична особа - ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР», є такими, що суперечать принципу розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин, визначеному ст. 4 ГК України, та не можуть бути пред'явлені до фізичних осіб - спадкоємців ОСОБА_6, який не був розповсюджувачем товарів під спірним знаком (агентом).

Разом з тим, представник Держдепартаменту звертає увагу суду, що перевірка наявності між заявником та іноземними особами агентських (представницьких) відносин та витребування документів, що підтверджують згоду останніх на реєстрацію та використання їх знака в Україні, згаданим вище законом та Правилами не передбачена.

Також, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_6 помер 02.06.2004 року,  а спадкоємцями майнових прав на знак за цим свідоцтвом є відповідачка ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3,  які станом на дату подання позовної заяви не набули прав інтелектуальної власності на знак « FILTRON » за свідоцтвом України № 54674  в порядку, встановленому чинним законодавством України, оскільки відомості про набуття ними таких прав на вказане свідоцтво не вносилися до Реєстру та відповідної публікації не було здійснено.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що з а свідоцтвом України № 54674 від 17.10.2005 року на   ім'я ОСОБА_6 на підставі заявки № 2003088856 від 14.08.2003 року зареєстрований комбінований знак   « FILTRON »  для товарів та послуг 12 класу МКТП.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, спадкоємцями у рівних частках   на знак для товарів і послуг « FILTRON » за свідоцтвом № 54674, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності 17.10.2005 року, після померлого 02.06.2004 року ОСОБА_6 стали його дружина – відповідачка ОСОБА_2 та їх донька ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не внесення відомостей про набуття ними таких прав на вказане свідоцтво до Реєстру та відсутність відповідної публікації про це, на що звертав увагу суду представник Держдепартаменту, не свідчить про неможливість заявляти вимоги до них як до правонаступників з приводу успадкованого ними майна, оскільки таке не суперечить нормам чинного законодавства щодо спадкування, які не обмежують спадкоємців у користуванні своїми правами або обов'язками на набуте в порядку спадкування майно у вигляді прав на знак для товарів і послуг.  Крім того, спеціальне законодавство, а саме ч. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», також не містить обмежень щодо користування правами і несення обов'язків на знак для товарів і послуг у випадку прийняття спадщини спадкоємцями.

П озивач, як вже зазначалось, є власником знака « FILTRON » (свідоцтва №№ R-69741, R-171520 ) з дати подання заявок відповідно з 22.08.1990 року ( з урахуванням передачі права на знак) та з 14.05.2004 року в Республіці Польща, яка є Країною Союзу, що підтверджується нотаріально завіреним Витягом з Реєстру товарних знаків Республіки Польща від 26.11.2008 року.  

Позивач просив визнати недійсним повністю свідоцтво України №54674 на знак « FILTRON » на підставі підпункту в) пункту 1 статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», т. я. воно видано внаслідок подання заявки з порушенням його прав.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» №3771 -XII від 23.12.1993 року заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг розглядаються у порядку, встановленому цим Законом. При цьому відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно із законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Отже, суд вважає н еобхідним застосування до правовідносин, які склалися між ОСОБА_6 та позивачем, нормативно-правових актів, які діяли станом на дату подання заявки № т 2003 088856 від 14.08.2003 року, тобто, норм статей Цивільного кодексу України (1963 року), що діяв до 01.01.2004 року.

Так, згідно зі ст.ст. 9-11 ЦК України (1963 року) всі громадяни наділені правоздатністю та дієздатністю, яка полягає у здатності громадян  своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки.

Відповідно до ст.ст. 23, 26, 29, 32 ЦК України юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути стороною у судовому провадженні, тобто мають цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності.

Набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки юридична особа через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом, та призначені або обрані у визначеному статутом порядку. За своїми зобов’язаннями вона відповідає належним їй на праві власності майном, проте засновник юридичної особи або власник її майна не відповідають за її обов’язками, як і юридична особа не відповідає за зобов’язаннями власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин було законодавчо встановлено правило, що юридичні особи, які володіють правосуб’єктністю, є самостійними учасниками цивільних відносин. При цьому дії органів юридичної особи розглядаються як дії самої юридичної особи, тому всі наслідки, які настають у результаті такої діяльності, настають саме для останньої.

На підтвердження порушених прав представник позивача зазначав про те, що   станом на 14.08.2003 року ОСОБА_6 був розповсюджувачем товарів виробництва позивача, маркованих знаком «FILTRON» , тобто агентом (представником) позивача в Україні в розумінні ст. 6-septies Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Правові поняття «агент» або «представник», на які посилається ст. 6-septies Паризької конвенції про охорону промислової власності, ні в якому разі не підлягають звуженому тлумаченню судом та, як вже неодноразово зазначалось сторонами, відповідно до коментарю до цієї статті дане положення буде застосовуватись й до тих, хто діяв у якості розповсюджувачів виробу (товару), на який нанесено знак, і який подав заявку на реєстрацію від свого імені.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що поняття «агент або представник» має тлумачитись широко з юридичної точки зору, зокрема «розповсюджувач виробу» складає лише один з прикладів із можливої множини варіантів застосування розширеного поняття «агент або представник» згідно ст. 6-septies Паризької конвенції.

При цьому представник позивача в судовому засіданні цілком погодився з доводами представника Держдепартаменту, що   сам ОСОБА_6 як фізична особа не здійснював розповсюдження товарів позивача, хоча і свідомо подав заявку № 2003088856 від 14.08.2003 на спірний знак.

Проте заперечував твердження про те, що позивач та ОСОБА_6 як фізична особа не перебували в агентських відносинах (з розповсюдження), вважаючи, що ОСОБА_6 - фізична особа, яка здійснювала пряме керівництво розповсюдженням виробів (продукції) позивача на території України, знала як про асортимент продукції позивача, так і про торговельну марку, що підтверджується, на його думку, роздруківками   веб-сайту   ТОВ   «ІНТЕР-ФІЛЬТР 2004», сертифікатами, копіями  договорів  купівлі-продажу, поставки, укладеними ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР» і підписані його директором - ОСОБА_6, звітом за результатами технічного нагляду від 18.11.1999 року; була обізнана щодо іншої комерційної інформації, у зв’язку з чим повинна розцінюватись в якості «агента або представника» позивача в розумінні ст. 6-septies Паризької конвенції, та при цьому подала заявку на реєстрацію знака в одній з країн Союзу без дозволу власника знака в одній з країн Союзу.

Однак суд, враховуючи фактичні правовідносини, які склалися між ОСОБА_6 (в якості директора та засновника ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР») та позивачем станом на 14.08.2003 року, зважує на аргументи представників відповідачів та також не вважає ст. 6-septies Паризької конвенції такою, що підлягає застосуванню до даних правовідносин стосовно торговельної марки « FILTRON » .      

Посилання представника позивача на зміст зазначеного вище коментарю могло бути справедливим в разі розповсюдження виробів (продукції) позивача та подання заявки на реєстрацію знака ОСОБА_6 як фізичною особою від власного імені в обох випадках.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_6 при укладанні договорів купівлі-продажу та поставки діяв від імені юридичної особи ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР», з яких саме для ТОВ виникали певні правовідносини.  

При цьому представник позивача змішує правовідносини, які врегульовані різними нормами цивільного права, ніяк не розмежовуючи статус фізичної  особи та статус суб’єкта підприємництва. Проте за загальним визначенням права цивільного ці особи  є незалежними, відмінними один    від  одного  суб'єктами цивільно-правових відносин   і   самостійно  несуть відповідальність за свої дії.

Між тим, виникають сумніви і щодо визначення юридичної особи, через діяльність якої позивач вважає ОСОБА_6 розповсюджувачем продукції позивача, за відсутністю належних доказів на підтвердження цих обставин.

Так, представник позивача вказує також як на агента позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФІЛЬТР» (зареєстрованого 21.09.2006 року з ідентифікаційним кодом 21919699), посилаючись на те, що його засновником та директором начебто був ОСОБА_6, хоча витяг  з ЄДРПОУ від 08 липня 2008 року відомостей щодо засновків не містить, а керівником (головою ліквідаційної комісії) зазначений ОСОБА_9  

При цьому позивач в якості доказів наявності агентських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФІЛЬТР» з позивачем надає суду договори іншого ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР» (зареєстрованим 09.11.1999 року з ідентифікаційним кодом 30366464) з третіми особами щодо купівлі-продажу та поставки, зі змісту яких навіть не вбачається,   які постачалися товари за цими договорами і   яке відношення вони мають до позивача.

Також  зі  змісту договорів  про співробітництво, за якими ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР» (ідентифікаційний код 30366464) надавало третім особам статус представника (дилера) ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР» про просування і розповсюдження продукції торгової марки FILTRON по регіонам   не  випливає,   що  виробником продукції є саме позивач і розповсюджувалась продукція саме під його торговою маркою,  оскільки ТОВ «ІНТЕР-ФІЛЬТР» у даних правовідносинах виступало від свого імені, а не в якості агента чи представника  позивача.    

Таким чином, позивачем не ідентифікована і юридична особа, яку він зазначив в якості агента (розповсюджувача) своєї продукції в Україні, оскільки позивачем не визначено, з яким же саме з підприємств, яке він вважає своїм дистриб’ютором, у нього виникли агентські відносини і яким чином це пов’язано з ОСОБА_6 як фізичною особою, яка на своє ім’я зареєструвала торгову марку.    

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що посилання позивача на порушення його прав, передбачених п. в) ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 6-septies Паризької конвенції, не знайшли свого обґрунтування, а тому задоволенню позов  з наведених позивачем підстав  не підлягає.    

Керуючись ст.ст. 16,  432 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 6-septies Паризької конвенції,   ст.ст. 9-11, 23, 26, 29, 32 ЦК України (1963 року), ст. ст. 10, 11, 57-60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

    В И Р І Ш И В :    

Позов Вікс-Фільтрон Сп. з о.о до  ОСОБА_2 в її інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3,   Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України про  визнання недійсним свідоцтва України на знак  для товарів і послуг залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Солом’янський районний суд м. Києва заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги на рішення протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: