Справа №2-79/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  22 січня 2010 року Дніпровський  місцевий суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Чаус М.О.

при секретарі                 Дворніковій Т.С., Кошелєву С.В., Хлєбік Я.О., Майстренко В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання  дитини, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про те, щоб розірвати шлюб з відповідачем та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір’ю ОСОБА_1, посилаючись на те, що шлюбні відносини з серпня 2008 року не підтримують і вони існують лише формально та дитина проживає на даний час разом з матір’ю за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позв підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

20 листопада 2004 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 (а.с.4,5).

Від шлюбу мають сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Сторони з серпня 2008 року не підтримують шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, не проживають разом, сім’я фактично перестала існувати.

Відповідно до ст.63 Закону Україїни «Про міжнародне приватне право», припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності – правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого – право, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв’язок.

Згідно ст.112 Сімейного кодексу України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що сім’я розпалась і збереження її неможливе, тому позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Дитина ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Києві, в Україні та набув громадянства України, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві від 15 жовтня 2005 року НОМЕР_1 та довідкою №НОМЕР_2 про реєстрацію особи громадянином України від 25.05.2009 року (а.с.199).

Батько ОСОБА_3 – ОСОБА_2 без будь-якого погодження з позивачем звернувся до Суду Малої Інстанції Лань-сюр-Марн і отримав Свідоцтво про французьке громадянство, згідно якому ОСОБА_3 є громадянином Франції, як такий, що народився за кордоном від французького батька.

Отже, на даний час ОСОБА_3 має подвійне громадянство: він є одночасно громадянином України та громадянином Франції (а.с.53).

На даний час ОСОБА_3 постійно проживає разом з матір’ю на території України, він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ЖБК «Взуттьовик» №9 від 23 березня 2009 року (а.с.18), відвідує дитячий садок, знаходиться під постійним медичним спостереженням в поліклініці за місцем проживання та Медичному центрі «Дитина» (а.с.21). Згідно акту обстеження житлово-побутових умов, в зазначеній квартирі створені всі необхідні умови для виховання, розвитку та проживання дитини(а.с.19).  Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.55).

ОСОБА_3 часто хворіє на гострі респіраторні і вірусні захворювання. гострий аденоідіт, гострий бронхіт, трахеобронхіт, алергічий бронхіт, знаходиться на диспансерному обліку в дитячій поліклініці за місцем проживання з приводу хронічного аденоідита, алергічного бронхіта, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з історії розвитку (амбулаторної карти) дитини ОСОБА_3, довідкою №2655 від 25.11.2009 року дитячої поліклініки №1 Дніпровського району м.Києва, довідками з МЦ «Дитина». Крім того, дитина за станом здоров’я і рекомендацією лікарів відвідує дошкільний навчальний заклад №583 у м.Києві санаторного типу.

З 20.07.2006 року і по теперішній час ОСОБА_3 знаходиться під медичним наглядом дитячого лікаря-психіатра у Міському центрі «Психічного здоров’я дітей та підлітків» з діагнозом: «Нарушение адаптации в результате психотравмы. Гипердинамический синдром. Сидром тиков и гиперкинезов. нарушение речи в виде заикания легкой степени. Синдром дневных и ночных страхов. Нарушение формулы сна», що підтверджується відповідними довідками і виписками, наявними в матеріалах справи (а.с.240-242).

Позивач уважно слідкує за станом здоров’я сина, у разі потреби негайно викликає лікаря або сама доставляє дитину в медичну установу, сумлінно виконує призначення лікарів, забезпечує синові належне дієтичне харчування, також позивач працює, отримує заробітну плату, може забезпечити дитину всім необхідним.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що відповідач не займається вихованням сина, настроює його проти матері та бабусі, постійно повторює, що забере його у Францію.

Згідно до ст.159 Сімейного кодексу України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, другий із батьків має право звернутися з позовом про усунення цих перешкод.

 Відповідно до ст.157 Сімейного кодексу України питання щодо виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкування з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Крім цього, при відсутності відповідного судового рішення, позивач фактично позбавлений можливості мати відповідні докази, оскільки не має права звернення до органів виконавчої служби з питань контролю за додержанням ОСОБА_2 умов вказаного рішення, тобто у іншій спосіб захистити своє право на спілкування та виховання дитини в разі його порушення відповідачем.  

Таким чином, оскільки сторони мають рівні права  щодо виховання та розвитку дитини, мають спільне бажання приймати участь у цьому і спілкування між ними та дитиною не перешкоджає нормальному розвитку дитини, чого з матеріалів справи не вбачається, але виникли непорозуміння щодо врегулювання питання з приводу побачень батька із сином, суд, з урахуванням інтересів дитини, її віку, поведінки батьків, між якими немає порозуміння, що може негативно вплинути на розвиток дитини, а також психічний та фізичний стан малолітньої дитини, приходить до висновку про можливість визначити ОСОБА_2, батьку дитини, як спосіб участі у вихованні малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, періодичні побачення з дитиною: субота та неділя з 10.00 до 13.00, вівторок, четвер з 17.00 до 19.00 годин, а також другий день загальнодержавного свята, по місцю фактичного проживання дитини та один літній місяць на оздоровлення дитини .  

        При визначенні такого порядку у вихованні дитини, суд враховує попередньо  визначений опікунською радою Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації порядок участі батька дитини у її вихованні та встановлені дні та години для його спілкування з дитиною (а.с.56), при цьому враховує права та інтереси позивача, оскільки такий порядок був попередньо узгоджений з батьками дитини з урахуванням її віку та стану її здоров’я.

Керуючись ст.ст.110, 112, 157, 159, 257 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 57, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право», суд -

                                                         В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини –задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 20.11.2004 року у Озуар-ля-Фер’єр (Франція) в присутності ОСОБА_5. заступника Мера, керівника відділу запису громадянського стану (шлюб №63).

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір’ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

Зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 приймати участь у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити ОСОБА_2, як спосіб участі у вихованні малолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, періодичні побачення з дитиною:  субота та неділя з 10.00 до 13.00, вівторок, четвер з 17.00 до 19.00 годин, а також другий день загальнодержавного свята, по місцю фактичного проживання дитини та один літній місяць на оздоровлення дитини.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через районний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м.Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.

Суддя: