Справа № 2-а-144/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року                                                                                                                м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Сільченко Т.В., УДАІ ГУМВС України в Київській області в особі Вишгородського взводу ДПС при про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанови від 10 листопада 2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Свої вимоги мотивує тим, що 10 листопада 2009 року щодо нього інспектором ДПС було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення його до відповідальності за перевищення швидкості руху, яка вимірювалась вимірювачем швидкості «Беркут» № 0801092. У постанові зазначено, що він рухався зі швидкістю 90 км/год. та перевищив швидкість на 20 км/год. Зазначеною постановою на нього накладено адміністративний штраф у розмірі 255 гривень.

Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам діючого законодавства та порушує його права.

Просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення щодо порушення ним правил дорожнього руху – перевищення швидкості.

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити з наведених у позові підстав.

Відповідачі у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 23, 24). УДАІ ГУМВС України в Київській області направило до суду лист, в якому проти позову заперечує та посилається на п. 12.4 ПДР України, відповідно до якого рух транспортних засобів у населених пунктах дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. Просить розглядати справу за наявними в ній документами та за відсутності представника УДАІ ГУМВС України в Київській області.

Суд за згодою позивача ухвалив проводити судове засідання без участі відповідачів в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 128 КАС України на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10 листопада 2009 року інспектором ДПС винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та накладено штраф у розмірі 255 гривень (а.с. 5).

Працівник ДПС виніс щодо позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, проте не врахував всіх вимог закону.

Так, вимірювач швидкості, яким проводилась фіксація порушення, фактично не є таким, який працює в автоматичному режимі. Його використання з метою фіксування правопорушень здійснюється безпосередньо працівником ДАІ, він працює від акумуляторної батареї, відповідно до технічних характеристик має можливості вибору спеціальних режимів роботи.

Крім того, прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, а не того, який зазначено на фото. Відсутні будь-які підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана на зображені доданого до постанови належить саме автомобілю позивача.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що автомобіль позивача рухався в межах населеного пункту.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином, доказів правомірності винесення постанови до суду не направили.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Серії АІ № 098877 по справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2009 року, винесену інспектором ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Сільченком Т.В. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: