Постанова

Іменем України

17 січня 2020 року

м. Київ

справа № 522/15581/16-ц

провадження № 61-13528св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року, ухвалене у складі Домусчі Л. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Гірняк Л. А. Сегеди С. М.,

Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 липня 2012 року сторони зареєстрували шлюб. В період шлюбу подружжям придбано автомобіль «Hyundai Santa Fe» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_2

11 лютого 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

Посилаючись на те, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та фактично знаходиться у володінні відповідача, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути на його користь

1/2 частину вартості автомобіля, визначену висновком судової експертизи, що становить 266 626 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 266 626 грн в рахунок вартості 1/2 частки автомобіля марки «Hyundai Santa Fe» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль придбаний подружжям за час шлюбу, належить сторонам на праві спільної сумісної власності та сторони відповідно мають рівні частки у цьому майні.

Встановивши, що автомобілем постійно користується відповідач, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення грошової компенсацію за належну позивачу частку в розмірі 266 626 грн виходячи з вартості автомобіля встановленої висновком експерта.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 15 вересня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вказав на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що суб`єктивне право на поділ майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням.

Апеляційний суд зазначив, що в основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня

2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого

2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.

У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована зокрема порушенням апеляційним судом норм процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення, а саме, тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Вважав, що судами попередніх інстанції ухвалено судові рішення із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 19 липня 2012 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

За час спільного подружнього життя сторони придбали автомобіль «Hyundai Santa Fe» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_2 .

Із висновку експерта № 17-2083 від 14 серпня 2017 року суди встановили, що ринкова вартість автомобіля «Hyundai Santa Fe» номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску складає 533 252 грн.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Згідно з матеріалами справи, апеляційним судом Одеської області у складі суддів Драгомерецького М. М., Цюри Т. В., Таварткіладзе О. М. розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморского районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року був призначений у відкритому судовому засіданні 28 лютого 2019 року о 09 год. 30 хв., про що ОСОБА_2 була повідомлена належним чином в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством (т. 2 а.с.51-52).

18 січня 2019 року внаслідок ліквідації апеляційного суду Одеської області та створення Одеського апеляційного суду на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями в справі

№ 522/15581/16-ц призначено колегію у складі суддів: Гірняк Л. А.,

Сегеди С. М., Цюри Т. В.

Ухвалою вказаної колегії суддів Одеського апеляційного суду від 25 січня

2019 року справу № 522/15581/16-ц прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 21 лютого 2019 року о 09 год. 30 хв у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

В матеріалах справи міститься довідковий лист від 01 лютого 2019 року

(т. 2 а.с. 57) щодо направлення сторонам судових повісток про розгляд справи 21 лютого 2019 року о 09 год. 30 хв.

Однак в справі відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи апеляційним судом 21 лютого 2019 року.

Так, в матеріалах справи (т. 2 а.с. 58), безпосередньо після довідкового листа

від 01 лютого 2019 року про направлення сторонам судових повісток, наявне рекомендоване повідомлення № 6501002122384 про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 .

Однак вказане поштове відправлення не може бути підтвердженням належного повідомлення ОСОБА_2 апеляційним судом про судове засідання 21 лютого 2019 року, оскільки дата його надсилання - 07 жовтня 2016 року, а відправник Приморський районний суд м. Одеси.

Урунова Л. Т. в касаційній скарзі заперечувала свою обізнаність про судове засідання призначене на 21 лютого 2019 року, та наполягала, що датою судового засідання в апеляційному суді вважала 28 лютого 2019 року, про що було зазначено в отриманій нею повістці та на інтернет-сайті «Судова влада».

За таких обставин, касаційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції 21 лютого 2019 року.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до

статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Право ОСОБА_2 знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку апеляційним судом було дотримано не у повній мірі.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта