Справа № 2- 483  / 2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року              

                                          Шепетівський міськрайонний суд   Хмельницької області   в складі:

                   головуючої – судді  Губіш О.А.,

                   секретаря -  Березюк Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості,  -

в с т а н о в и в :

            Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 27 квітня 2007 року на прохання ОСОБА_2 надав останній позику в сумі 3000 грн., яку вона зобов»язалась повернути до 11 червня 2007 року, в підтвердження чого надала розписку.  Проте, позичальник – відповідач ОСОБА_2   борг повернула частково – 12 червня 2007 року в сумі 1000 грн., 6 січня 2009 р. – 500 грн. Від повернення решти суми боргу ухиляється.

           Крім того, зазначив, що позика ОСОБА_2 була надана ним із кредиту який отримав в Акціонерному  поштово-пенсійному банку «Аваль», відповідно до кредитного договору  №014/1322/01041 від 31.10.2006р. Згідно умов даного договору за отримані в кредит кошти  сплатив разову комісію в розмірі 1%  та, щомісячно, за користування кредитом платив 25% річних. Умовами договору також було передбачено пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів. В зв»язку з тим, що відповідач вчасно позику не повернула ніс дані витрати. Також зазначив, що при наданні ОСОБА_2 позики, кошти знімав з банкомату, за що заплатив комісію в сумі 60 грн. – 2%.

            А тому, просив суд стягнути з відповідача на свою користь  19674,76 грн., з яких сума основного боргу по наданому кредиту – 1590 грн., відсоток за користування коштами – 2047,46 грн., пеня, нарахована за кожний день прострочки боргу, 14220,71 грн., сума інфляції основного боргу- 847 грн., сума збитків, з урахуванням ринкових цін, -  969,59 грн., та судові витрати по справі в сумі 120 грн.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов, з підстав, наведених вище, підтримав, та дав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

            Відповідач  ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала частково та суду пояснила, що  при отриманні від ОСОБА_1 позики в сумі 3000 грн. зобов»язалась таку повернути до 11 червня 2007 року. Інші  умови повернення боргу, прострочення сплати такого, сторонами не обговорювались, і домовленостей щодо таких між ними досягнуто не було.  Вчасно борг  не повернула, в зв»язку з сімейними обставинами.  

           Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позов підлягає задоволенню частково,  з наступних підстав.

            Відповідно до ст. 1046, 1049 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику у строк та  в порядку, що встановлені договором.

            Як встановлено судом,  27 квітня 2007 року позивач ОСОБА_1 передав у власність відповідачу ОСОБА_2  3000 грн., які остання зобов”ячалася  повернути до  11 червня 2007 року, що в судовому засіданні стверджено, зокрема, і наданою розпискою за підписом ОСОБА_2 Факт написання вказаного документу власноручно відповідачем не оспорювався.

            Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

            Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що між сторонами фактично був укладений договір позики і його слід вважати таким, що відбувся, його чинність сторони не заперечують та жодна із сторін не ставила питання про визнання його таким, що не укладався.

            Крім цього, як встановлено судом, що сторонами не оспорювалося, відповідач ОСОБА_2 на виконання умов договору щодо погашення позики, таку повернула частково – 12 червня 2007 року у сумі 1000 грн., 6 січня 2009 р. –  у сумі 500 грн. В подальшому від виконання покладених на неї  обов’язків ухилилася. Сума неповернутого боргу на день розгляду справи судом складає 1500 грн.

            Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та актів законодавства.  Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів  не встановлений договором або законом.

            Аналізуючи всі дослідженні в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності суд вважає, що відповідач ОСОБА_2  взяті на себе зобов’язання за договором позики   виконала частково,  а тому вимоги позивача щодо стягнення  суми боргу з врахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  є законними, обгрутованими,  грунтуються на матеріалах справи і підлягають задоволенню.

            При цьому, суд  таку  визначає  в розмірі   1999, 03 грн., де  1500 грн. ( сума неповернутого боргу) + 499,03 грн. індексу інфляції ( 1500 х 102,2 х 101,4 х 100,6 х 102,2 х 102,9х102,2 х 102,1 х 102,9 х 102,7 х 103,8 х 103,1 х 101,3 х 100,8 х 99,5 х 99,9 х 101,1 х 101,7 х 101,5 х 102,1 х 102,9 х 101,5 х 101,4 х 100,9 х 100,5 х 101,1 х 99,9 х 99,8 х 100,8 х 100,9 х 101,1 х 100,9 х 101,8 х 101,9).

             Вимоги позивача про стягнення з відповідача  19674,76 грн., з яких сума основного боргу по наданому кредиту – 1590 грн., відсоток за користування коштами – 2047,46 грн., пеня, нарахована за кожний день прострочки боргу - 14220,71 грн., сума інфляції основного боргу- 847 грн., сума збитків, з урахуванням ринкових цін – 969,59 грн., не підлягають задоволенню, оскільки такі ґрунтуються ним виключно  на умовах  кредитного договору  №014/1322/01041 від 31.10.2006р., укладеного між ним та Акціонерним  поштово-пенсійним  банком  «Аваль» щодо надання кредиту у сумі 15000 грн.

            Так, фактів, які б стверджували, що позика ОСОБА_2 позивачем надавалась на певних умовах,  зокрема, щодо погашення ним кредитного зобов»язання за договором №014/1322/01041 від 31.10.2006р., судом не встановлено. Доказів, які б стверджували протилежне,  під час судового розгляду  здобуто не було.  

             Крім цього, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача  понесені ним судові витрати, пов”язані з оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в розмірі 120 грн.,  оскільки такі документально підтверджені наявними в матеріалах справи квитанціями.

           Враховуючи наведене вище, на підставі ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст.  10,  11, 60, 88,  212, 214-215  ЦПК України,  –

п о с т а н о в и в :

              позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_2, жительки с. Городище вул. П»яскорського 32,  на користь ОСОБА_1, жителя  ІНФОРМАЦІЯ_1,  суму боргу за договором позики, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, - 1999, 03 грн., 120 грн. судових витрат, а всього – 2119 ( дві тисячі сто дев»ятнадцять) грн. 03 коп.

              В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

             Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення, якщо не буде подано заяву про його апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана протягом двадцяти днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

             Протягом десяти днів  з дня проголошення рішення може бути подано заяву про його апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області через Шепетівський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                                    Головуюча :