Справа №628/1170/18

Провадження №2/628/7/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Барабанової В.В.

за участю секретаря судового засідання Буткової В.М.,

        позивача ОСОБА_1 ,

                представника позивача - адвоката Пухтаєвич О.О.,

представника відповідача - адвоката Жерновнікова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп`янську Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,-

                                           встановив:

            В провадженні Куп`янського міськрайонного суду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

       14.11.2019 року позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить встановити факт окремого проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01.02.2016 року по теперішній час, посилаючись на те, що цей факт необхідно встановити для визнання за особою права особистої приватної власності на майно, яке було придбане ОСОБА_2 , в цей період.

       28.11.2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 222 ЦПК України, посилаючись на те, що всупереч ст. 222 ЦПК України, мотивуючи заяву, заявник сам вказав, що поважних причин, з яких незаявлено заяву у підготовчому судовому засіданні не має, а ч. 3 ст. 49 ЦПК України суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначені вимоги процесуального права суд повинен врахувати, оскільки не можна допустити порушення норм матеріального та процесуального права, які можуть призвести до неправильного вирішення справи.

       У судовому засіданні представником ОСОБА_2 – адвокатом Жерновніковим С.О. заява про збільшення позовних вимог була підтримана.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Пухтаєвич О.О. у судовому засіданні заперечували проти прийняття заяви про збільшення позовних вимог та підтримали заяву про залишення її без розгляду.

       Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

       У чинному ЦПК України процесуальні права та обов`язки сторін, в тому числі право позивача на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, на зміну предмету або підстави позову регламентовано статтею 49 ЦПК України.

       Згідно ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання у справі.

       Судом враховується, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

       Ч.1 ст.4 ЦПК України передбачачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

       Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

       За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

       Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

       Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

       Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

       У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

       Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

       За таких обставин, з метою забезпечення всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спору та врахування всіх доказів по справі та доводів сторін і їх представників, для недопущення порушення їх прав, з метою дотримання всіх процесуальних прав та забезпечення виконання всіх процесуальних обов`язків учасників процесу, та враховуючи те, що заявлені додаткові вимоги, пов`язані з первісними вимогами, оскільки стосуються права на спірне майно, а також те, що збільшення позовних вимог необхідне для захисту прав ОСОБА_2 , суд приймає до розгляду вказану заяву, подану в порядку ст. 49 ЦПК України та вважає за необхідним відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27.11.2019 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог.

       Керуючись ст.ст. 2, 3,10-13, 49, 260 ЦПК України, суд –

                                       ПОСТАНОВИВ:

Прийняти до розгляду заяву ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог – відмовити.

       Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.В. Барабанова