У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

         24 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Луніна С.В.

суддів Білоусової В.В.,

Летягіної О.В.

                      при  секретарі  Галіч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 15 січня 2010 року,

встановила:

      ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПСП „Чернишевське” про розірвання договору оренди землі.

       Вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку. Земельна ділянка була отримана позивачем у рахунок земельного паю. 27.09.2006 року між позивачем та ПСП «Чернишевське» укладено договір оренди землі. Згідно умов укладеного договору орендна плата встановлена в договорі у розмірі 900 грн. на рік. Згідно Указу Президента України розмір орендної плати при оренді землі, яка була отримана громадянами в рахунок земельного паю, не може бути менш ній 3% від вартості землі на рік. Позивач звертався до відповідача  з письмовою пропозицією щодо зміни розміру орендної плати відповідно до Указу Президента України, однак, отримав відмову.  Вважає, що  відповідач порушує  його права, як власника земельної ділянки.

         Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 15 січня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ПСП «Чернишевське» про розірвання договору оренди землі, відмовлено.

         Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, посилаючись на  порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши  сторони, проаналізувавши  доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що сторони виражаючи вільне волевиявлення, уклали договір оренди землі, визначивши розмір орендної плати, а її невідповідність положенням Указу Президента України не суперечить Закону, оскільки Законом України «Про оренду землі» право встановлення розміру орендної плати надано сторонам у договорі.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку КМ № 061371 від 11.05.2005 року ОСОБА_5  є власником земельної ділянки площею 10,3181 га, що розташована  на території Ковильнівської сільської ради АРК.

27 вересня 20067 року між ПСП «Чернишевське» та ОСОБА_5  був укладений договір оренди землі № 154-к. Відповідно до п.4.1 укладеного договору, орендна плата становить 900 грн. на рік.

16.07.2009 року ОСОБА_5  звернувся до ПСП «Чернишевське» із заявою про перегляд розміру орендної плати відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 02.02.2002 року №92/2002 та від 19.08.2008 року №725/2008, а саме про встановлення  орендної плати в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки та  31.07.2009 року отримала  відповідь про те, що орендна плата буде переглянута за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009 рік.

Відповідно до частини 1 і 2 ст. 21 Закону «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-Х1У орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за  користування  земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди ( крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону «Про плату за землю»).

Пунктом 1 Указу Президента України № 92\2002 (зі змінами внесеними Указами Президента від 13.09.2002 року та 19.08.2008 року) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток \ паїв \ у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю)  та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Тобто, ця норма Указу, який був прийнятий після укладання сторонами договору, має рекомендований характер, а тому вона не могла бути підставою для зміни умов договору оренди, за якими сторони досягли домовленості під час його укладення, а у випадку відмови в  зміні умов договору, його розірвання.

На підставі ч. 1 і 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним  є таке  порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

В даному випадку положення Указу Президента несуть рекомендований характер, тобто передбачають  можливість  укладання договорів оренди на умовах  встановлення розміру  орендної плати в межах 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і не може розцінюватися  як порушення іншою стороною  істотних умов  договору, оскільки сторони, які його уклали не  могли розраховувати на те що Указом Президента України буде підвищений розмір  орендної плати до 3%.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам є необґрунтованими і спростовуються доказами у справі.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду є таким, що не відповідає правилам статті 213 ЦПК України.      

Судом правильно встановлені факті, якими обґрунтуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і по справі постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до положень статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

         Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5   відхилити.

Рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 15 січня 2010 року  – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді :        Лунін С.В.                   Білоусова В.В.                         Летягіна О.В.